Отже, зміст права власності складають права по во-лодінню, користуванню і розпорядженню майном, а також обов'язки, пов'язані з утриманням, ризиком розорення та випадковою загибеллю речей. Саме сполучення прав та обов'язків робить відносини власності правовідносинами, з усіма правовими наслідками, що випливають з цього.

Враховуючи викладене, суб'єктивне право власності визначимо так. Суб'єктивне право власності — це юридично забезпечена можливість власника володіти, користува-тися і розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах шляхом здійснення щодо свого майна будь-яких дій, які не суперечать законодавству і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а також можливість захисту від усіляких протиправ-них втручань до свого володарювання над належним йому майном.

З визначення виходить, що суб'єктивне право влас-ності є абсолютним правом. Власникові, як уповноваже-ній особі, протистоять усі інші особи, вони зобов'язані не порушувати його прав. Водночас кожна особа має право вимагати від власника припинення порушень її прав.

Суб'єктивне право власності є складовою частиною речового права, оскільки власник має можливість задо-вольняти свої інтереси шляхом безпосереднього впливу на речі, що належать йому за правом власності.

Враховуючи це, дамо таке визначення права власнос-ті як цивільно-правового інституту.

Право власності — це сукупність правових норм, які, регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуван-ням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава (п. 1 ст. З Закону України "Про власність"). До суб'єктів права власності віднесено також органи місцевого само-врядування щодо комунальної власності (ст. 41 Консти-туції України).

Народ України, як єдине джерело державної влади в країні, здійснює правомочності власника шляхом рефе-рендуму, а також через Верховну Раду й місцеві ради народних депутатів. Кожен громадянин України має право, відповідно до законодавства, користуватися при-родними об'єктами для задоволення власних потреб. Він зобов'язаний сумлінно охороняти землю, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, сприяти їх від-новленню як першооснови свого життя і життя суспільс-тва (ст. 10 Закону України "Про власність").

До громадян як суб'єктів права власності законодавс-тво зараховує громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Всі вони мають рівні майнові права і обов'язки, якщо іншого не передбачено законо-давчими актами України.

3. ФОРМИ І ВИДИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Форми права власності. В законі "Про власність" зазна-чено, що власність в Україні виступає у формах приват-ної, колективної і державної власності. Отже, в Україні мають місце такі форми права власності: право приват-ної, право колективної і право державної власності. В основі поділу права власності на форми лежить принцип суб'єктності, тобто принцип належності права тому чи іншому суб'єктові. До права приватної власності нале-жить власність громадян та створених ними юридичних осіб. Право державної власності поширюється на влас-ність, яка належить Україні в цілому (загальнодержавна власність) і адміністративно-територіальним одиницям (комунальна власність).

Щодо права колективної власності підкреслимо, що в Україні є власність, яку неможливо зарахувати ні до права приватної, ні до права державної власності. Це власність, що належить профспілкам, політичним парті-ям та іншим громадським об'єднанням, релігійним та іншим організаціям, які є юридичними особами. Мож-ливо, право саме на цю власність і доцільно називати правом колективної власності. Але законодавець до пра-ва колективної власності, крім перелічених, зараховує також право власності, що належить трудовим колекти-вам державних підприємств, колективам орендарів, колек-тивним підприємствам, кооперативам, акціонерним това-риствам, господарським товариствам та об'єднанням.

Як бачимо, названі суб'єкти або взагалі не можуть виступати суб'єктами права власності, або належать до суб'єктів права приватної чи державної власності.

Отже, можна вважати, що в Україні є повноцінним право власності у формі приватної та державної (загаль-нодержавної і муніципальної) власності, а також є зачат-ки права власності у формі колективної власності.

Види права власності. Поділ права власності на фор-ми не заперечує його класифікації за іншими ознаками. Так, право приватної власності може бути правом влас-ності громадян та правом власності юридичних осіб. Право державної власності може бути правом оператив-ного управління державних установ та казенних підпри-ємств і правом повного господарського відання державних підприємств. Крім того, право власності може належати не одному суб'єктові, а кільком. За цією ознакою можна виділити право спільної власності, яке поділяється на право спільної сумісної і спільної часткової власності. Спі-льна сумісна власність поділяється на власність по-дружжя, власність членів селянського (фермерського)

господарства і власність членів сім"я, власність, що ви-никає внаслідок придбання майна спільною працею чле-нів сім'ї.

Одним із видів права власності є право інтелектуаль-ної власності.

Відтак підкреслимо, класифікація права власності може бути різноманітною, залежно від практичних по-треб такого поділу. Воднораз звернемо увагу на те, що поділ права власності на форми зафіксований на зако-нодавчому рівні, а поділ права власності на види прова-диться як із врахуванням законодавчих положень, так і з теоретичних та практичних міркувань.

4. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Для виникнення суб'єктивного права власності потрібна наявність відповідного юридичного факту або сукупності певних фактів. Саме такі юридичні факти називаються підставами виникнення права власності.

В науці цивільного права підстави (способи) виник-нення права власності прийнято поділяти на первинні та похідні. При розмежуванні первинних і похідних підстав виникнення права власності