Наступною ланкою в системі нормативно-правових актів, що регулюють зайнятість населення, є закони України.

Закони України , залежно від сфери впливу ,можна поділити на :

Загальні , які регулюють не тільки суспільні відносини у сфері зайнятості населення , але і в інших сферах (наприклад, закони України “Про підприємництво”, “Про власність” тощо);

Спеціальні , тобто ті які безпосередньо регулюють суспільні відносини у сфері зайнятості населення (наприклад, закони України “ Про зайнятість населення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” ,”Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” тощо) .

З метою нормативного забезпечення реалізації Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Міністерством праці та соціальної політики України ухвалено низку наказів. Зокрема:

Наказ від 14.12.2000р. “Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю , у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності” (№307, зареєстровано в Мінюсті України 20.12.2000 р. №915/5136 );

Наказ від 14.12.2000 р. “Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки , перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного” ( №308 ,зареєстровано в Мінюсті України 20.12.2000 р. №916/5137);

Наказ від 14.12.2000 р. “ Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам , які перебувають на його утриманні ,допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи , яка перебувала на його утриманні” (№309 , зареєстровано в Мінюсті України 20.12.2000 р.);

Наказ від 10.01.2001 р. ”Про затвердження порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних “.

4.Концептуальні положення Закону України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” .

Основним актом , що регулює відносини в сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття “ Див.: Відомості Верховної Ради України .,2000.,№22 від 02.06.2000..

Відповідно до даного закону , страхування на випадок безробіття здійснюється за такими принципами :

надання державних гарантій реалізації застрахованими своїх прав ;

обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) , а також добровільності такого страхування особами , які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок , творчі працівники , які не є членами творчих спілок ), а також громадянами - суб’єктами підприємницької діяльності ;

цільового використання коштів страхування на випадок безробіття ;

солідарності та субсидування ;

обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат , пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг ;

паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави , представників застрахованих осіб та роботодавців ;

диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття ;

надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум , встановлений законом , допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки , перепідготовки та підвищення кваліфікації ;

законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття .

Законом передбачено такі види забезпечення :

- допомога по безробіттю , у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності ;

- допомога по частковому безробіттю ;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю , одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам ,які перебувають на його утриманні ;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного, або особи, яка перебувала на його утриманні .

Окрім цього , законом передбачено надання таких соціальних послуг як :

- професійна підготовка або перепідготовка , підвищення кваліфікації та профорієнтація ;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні , у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

інформаційні та консультаційні послуги , пов’язані з працевлаштуванням .

Законом введено таке поняття як страховий стаж – це

період , протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески . До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж , набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору до набрання чинності Закону України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття “. Важливим також є положення закону про паритетне управління Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття державою , представниками застрахованих осіб і роботодавців . Це дає реальну можливість захищати свої інтереси усіма сторонами загальнообов’язкового страхування .

5. Шляхи вдосконалення правового регулювання зайнятості населення .

Проаналізувавши нормативно-правову базу України, можна зробити висновок про її достатність для регулювання зайнятості населення . На мою думку , роботу по вдосконаленню такого регулювання слід вести в напрямку

підвищення ефективності та вдосконалення механізмів реалізації уже прийнятих законів України та підзаконних нормативно-правових актів .

Важливою функцією служб зайнятості є посередництво в працевлаштуванні . Дана діяльність включає в себе, як брокерські функції , тобто підбір вакантного робочого місця згідно з професійними та іншими характеристиками працівника, так і надання цільових консультаційних послуг . При прийнятті нових, та реалізації уже прийнятих нормативно-правових актів слід приділяти більшу увагу тим формам діяльності служб зайнятості , які на практиці показують свою ефективність .

Реформування зайнятості населення повинно проходити комплексно , поряд з реформуванням економічних відносин .

Висновки .

Підсумовуючи