Проголошення декларації незалежності бувших англійських колоній "вільними та незалежними штатами" означало появу на Атлантичному узбережжі Північної Америки 13-ти незалежних суверенних держав. Це ще не були Сполучені Штати Америки у сучасному розумінні цього слова, як єдина федеративна республіка, хоч у Декларації вже була назва "Сполучені Штати Америки".

У Декларації було проголошено: "Ми вважаємо самоочевидними наступні істини: що всі люди створені рівними та наділені "Творцем" визначеними невід'ємними правами". 7"История государства и права зарубежных стран". ч.2.М, 1991. с.35

Хоч Декларація замовчувала питання про рабство, принцип рівноправності вона розповсюдила не на всіх людей, а тільки на білих чоловіків - власників, таким чином, корінні жителі Америки - індіанці, хоч і не були рабами, не включалися в політичну спільність, як і раби.

Не дивлячись на обмеженість ряду положень Декларації, значення Американської революції, яку вона увінчувала, було величним: завоювання незалежності, створення єдиної федеративної республіки, конституційне затвердження буржуазних прав та свобод. Вона була найбільшим етапом у становленні американського конституційного ладу. Після війни перед Сполученими Штатами постала необхідність вирішення внутрішніх проблем. Це були: переборювання економічних труднощів та вжиття заходів по укріпленню державно-політичного устрою. Від їх рішення залежала доля досягнутої незалежності.

У чому полягали та чим були викликані економічні труднощі?

Американська економіка знаходилась у важкому стані. Глибокий спад господарства, зруйнована сфера фінансів, посилена інфляція воєнних років загрожували крахом всій системі. Інфляція призвела до росту цін, особливо на предмети першої необхідності. Дорожнеча підняла заборгованість бідних шарів населення, положення яких було надзвичайно важким. За період війни конгрес та місцеві органи влади у штатах випустили більше ніж півмільярда паперових грошей, для того часу то була колосальна сума. Вартість паперових грошей постійно знижувалася, їх відмовлялися приймати як платню за борги та погашення податкових зобов'язань. Це означало, що ввесь тягар фінансових труднощів був перекладений на плечі народу.

Продаж сільськогосподарської продукції та ремісничих виробів був ускладнений несприятливою кон'юнктурою ринку, наповненого дешевими британськими товарами. Конкурувати з ними американський продукції було не під силу. Люди виявлялися неплатіжеспроможними, ставали боржниками. Важке економічне становище викликало обурювання у народі. Юрби бідноти, страждаючи від вилучення боргів брали участь у зборах, виступаючи з скаргами на дії судів. Такі збори отримали назву народних конвентів.

У 1782 р. у Нортгемптоні (штат Масачусетс) відбулися конвенти, які прийняли резолюції, засуджуючи вирок боржникам. Головував у цьому русі С.Елі, закликавший бідноту озброїтись та боротися за прийняття конституції. Цей рух, як і ряд інших, носив стихійний, неорганізований характер, що визначило його поразку. Так і було і з повстанням у 1787р. під керівництвом Даніеля Шейса - дрібного фермера у штаті Масачусес. Повстанці вимагали переділу землі та відміни боргів. Це було спробою народних мас вирішити економічні питання революційним шляхом. Підсумком повстання було те, що представники правлячих класів зрозуміли необхідність переглянути систему влади у бік її укріплення і централізації. Повстання було поштовхом для прискорення прийняття нової конституції. Не дивлячись на жорстоке придушення повстання Шейса, невдовзі після цього був скликаний Конституційний конвент.

Скликанню Конституційного конвенту передували події початку 1787 року, коли в Анаполісі (штат Меріленд) у лютому 1787р. відбулася конференція представників штатів. На ній обговорювалися правила внутрішньої торгівлі. Ініціатива скликання належала Віргінський законодавчій асамблеї, котра звернулася з закликом до інших штатів обрати делегатів та зібратися в Анаполісі. Делегатів, що прибули, представляли тільки 5 штатів з 13, тобто, меншість. Обговорення було вирішено не проводити. Тоді А. Гамільтон запропонував направити всім штатам звернення з закликом зібратися у травні 1787 року на конвент, щоб "привести у відповідність з насущними потребами союзу конституцію федерального уряду"8 "История США" т.1, М., 1987. с.185.

Ця пропозиція була прийнята делегатами в Анаполісі та всім штатам було надіслано пропозицію зібратися для обговорення не тільки торговельних, а й інших насущних питань державного переустрою США. Під насущними питаннями народ розумів заклик - разом розробити справедливу конституцію, яка б відповідала загальним інтересам.

Нова конституція була вимогою всього суспільства. Але якщо народ чекав справедливу конституцію, яка б відповідала його інтересам, то представники заможних класів розраховували за новою конституцією встановити в країні "закон та порядок", закріпити законодавчу владу заможних, щоб позбавитися "жахів демократії, що не контролюється". Так були визначені різні тлумачення "справедливості". Один з тих, хто створював конституцію, Дж. Медісон, писав: "Ті, хто володіє власністю, а також ті, хто її не має завжди представляли різні інтереси у суспільстві. Теж саме можна сказати про кредиторів та боржників. Земельні, промислові, торговельні та грошові інтереси, а також інтереси менших груп обов'язково проявляються в цивілізованих націях та поділяють їх на різні класи, що керуються у своїх діях різними почуттями та поглядами. Регулювання цих неоднакових та суперечивих інтересів є основною метою сучасного законодавства." 9"История США" т.1, М., 1983, с.183

Делегати конституційного конвенту, що взяли на себе місію розробки нового законодавства, привласнили собі право регулювати інтереси різних класів та груп населення суворо у відповідності з інтересами багатих власників.

Перейдемо до безпосередньої діяльності конвенту по розробці Конституції США та її характеристики.

Конституційний конвент розпочав свою роботу у травні 1787 р. Складався він в основному з представників буржуазії та заможних землевласників, що закріпилися при владі в ході війни за незалежність. Так, з 55 делегатів у конвенті – 24 були банкірами й лихварями, 11 - купцями та мануфактурниками, 15 -