Розбій з метою заволодіння майном

Закон визначає розбій як напад з метою заволодіння майном, поєднаний з насильством, небезпечним для жит-тя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 86 і ст. 142 КК).

Розбій — це найбільш небезпечний злочин проти влас-ності. При розбої заволодіння майном вчиняється шляхом насильства над потерпілим, і тим самим порушення права власності на майно поєднується з порушенням особистого блага людини.

Об'єктом розбою є державна, колективна чи індивідуаль-на власність, а також особисті блага людини. Це — двооб'єктний злочин. Розбоєм охоплюється таке посягання на особу — власника майна або на особу, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, а також на будь-яку іншу особу, яке завдає шкоди здоров'ю такої особи або створює небезпеку для її життя чи здоров'я. Умисне позбавлення життя особи, яка зазнала нападу, виходить за межі законо-давчого визначення складу злочину розбій; така сукупність дій і спричинені ними наслідки утворюють сукупність зло-чинів — розбій і убивство з корисливих мотивів. Пленум Верховного Суду України в абз. 4 п. 8 постанови "Про су-дову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" від 1 квітня 1994 р. № 1 зазначив, що "у разі вчи-нення умисного вбивства під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання приватного май-на громадян, колективного чи державного майна, дії вин-ного слід кваліфікувати за п. "а" ст. 93 КК і ч. З ст, 142 або ч. 2 ст. 86 чи ст. 86і цього Кодексу"'.

Об'єктивна сторона розбою складається з двоєдиного способу дій — нападу і насильства з метою заволодіння майном.

Напад при вчиненні розбою може бути відкритим або таємним (несподіваним для потерпілого). Напад завжди

'Збірник... — С. 169.

320

пов'язаний із насильством над потерпілим з метою заволо-діння чужим майном. При цьому насильство — це своєрід-ний засіб, здатний примусити особу, яка відає майном, передати його винному, погодитися на вилучення майна, позбавити таку особу можливості вчинити опір злочинцю або усунути протидію з боку будь-кого під час заволодіння майном.

Насильство при розбої може бути фізичним та психіч-ним.

Фізичне насильство — це силовий вплив на потерпілого, який знаходить свій вияв у заподіянні легкого тілесного ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здо-ров'я або короткочасної втрати працездатності, у нанесенні середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження. Таке насильство (за винятком тяжкого тілесного ушкоджен-ня, внаслідок якого сталася смерть потерпілого), охоплюєть-ся поняттям розбою і не потребує додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти особи. Поняттям "розбій" охоплюється також напад із метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, яке заподіяло потерпілому лег-ке тілесне ушкодження, що не призвело до короткочасно-го розладу здоров'я або взагалі не спричинило ніякої шко-ди його здоров'ю, однак було небезпечним для життя чи здоров'я в момент заподіяння (наприклад, здушення шиї, застосування електроструму, зброї, намагання завдати удар тяжким предметом у голову, хоча він фактично лише ков-знув по руці).

При кваліфікації дій винного, який з метою заволодіння майном привів потерпілого шляхом застосування одурма-нюючих або сильнодіючих речовин (газів) до безпорадно-го стану, необхідно виходити з того, чи були такі дії небез-печними для життя або здоров'я. При цьому важливими є такі критерії: а) чи був безпорадний стан потерпілого на-слідком насильницьких чи обманних дій винного або він був досягнутий завдяки добровільному вживанню потерпілим наркотика чи алкоголю (наприклад, споювання винним потерпілого, з огляду не лише на його пристрасть до вина, але і з його згоди на вживання алкоголю). У такому випад-

П ч-Іоо 321

ку немає нападу і немає розбою; б) наскільки використана злочинцем речовина була небезпечна для життя або здо-ров'я потерпілого. Якщо одурманюючі засоби були засто-совані (з метою заволодіння майном) проти волі потерпілого та створювали небезпеку для його життя чи здоров'я, а особа, що їх застосувала, усвідомлювала таку небезпеку, вона винна у розбої. Це положення викладено у п. 11 по-станови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приват-ної власності" від 25 грудня 1992 р. № 12, в якому говорить-ся, що "застосування до потерпілого без його згоди нарко-тичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном належить розглядати як насильство і в залежності від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, кваліфіку-вати такі дії за ч. 2 ст. 141 або відповідною частиною ст. 142 КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподі-яння легкого тілесного ушкодження, що спричинило корот-кочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату праце-здатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкод-ження, вчинене належить кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподі-яння таких тілесних ушкоджень"1.

Психічне насильство при вчиненні розбою полягає у погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпеч-не для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Погро-за має бути дійсною і реальною. Інколи погроза застосуван-ня насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потер-пілого, має уявний характер. Скажімо, винний демонструє іграшковий пістолет, що має лише схожість зі справжнім, і він об'єктивно не може бути знаряддям насильства. У таких випадках основним критерієм визначення реальності погрози повинен бути характер злочинних дій і спрямо-ваність умислу. Крім того, необхідно враховувати суб'єктив-не сприйняття погрози потерпілим, на яке завідомо