§ 1. Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства

Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підпри-ємств регулюється Законом України "Про підприємства в Украї-ні" (статті 24 і 34). Порядок і умови визнання суб'єктів підпри-ємницької діяльності банкрутами з метою задовольнити претен-зії кредиторів регулює спеціальний Закон України "Про бан-крутство" від 14 травня 1992 р., що нині діє в редакції від З0 червня 1999 р. і називається "Про відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкрутом". Цей Закон вста-новлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'-єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Положення цього Закону застосовуються також і до юридич-них осіб, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду (тобто не є суб'єктами підприємницької діяль-ності).

Разом з тим, положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб — казенних підприємств, а також до юридичних осіб — підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо щодо них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийнято рішення щодо цього.

Окремі відносини щодо провадження у справах про бан-крутство регулюються також Арбітражним процесуальним ко-дексом України, про що в Законі є спеціальні застереження. Особливості провадження у справах про банкрутство банків ре-гулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність", а порядок продажу майна банкрута регулюється також з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію держав-ного майна та "Про приватизацію невеликих державних підпри-ємств (малу приватизацію)".

Такими є основні нормативні акти про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспро-можності боржника або визнання його банкрутом". Банкрутство — це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відно-вити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом ви-моги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У свою чергу, під неплатоспроможністю Закон розуміє не-спроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати піс-ля настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язан-ня перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язко-вих платежів) не інакше як через відновлення платоспроможно-сті. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має еко-номічний і правовий характер.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю суб'-єкта продовжувати свою підприємницьку діяльність внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підпри-ємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань пе-ред бюджетом, що коли їхні вимоги будуть пред'явлені у визна-чені для цього строки, то майна суб'єкта — активів у ліквідній формі — не вистачить для їх задоволення.

Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що у суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають підтверджені документами майнові вимоги до нього як до боржника. Це май-нові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановле-ному законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта під-приємництва.

Особливістю Закону України "Про відновлення платоспро-можності боржника або визнання його банкрутом" є те, що цей Закон регулює дві великі групи суспільних відносин — матері-альні (організаційно-правові та частково процедурні), які пов’язані з відновленням платоспроможності боржника, та процесу-альні, пов'язані з визнанням боржника банкрутом.

Матеріальні відносини складаються, як правило, при здій-сненні заходів щодо запобігання банкрутству боржника (надання фінансової допомоги, досудова санація). Окремі матеріальні від-носини виникають і функціонують також при застосуванні судо-вих процедур (розпорядження майном боржника, вжиття заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачених планом санації, тощо).

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комп-лекс процесуальних правовідносин щодо: порушення проваджен-ня у справі, забезпечення грошових вимог кредиторів, поперед-нього засідання арбітражного суду, судової санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ми-рової угоди, припинення провадження у справі про банкрутство тощо.

Суб'єктами банкрутства (банкрутами) чинний Закон визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, а й фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. Причо-му, як це випливає зі змісту окремих положень ст. 1 Закону, суб'-єктами банкрутства можуть бути лише особи однієї категорії — суб'єкти підприємництва, які називаються у Законі боржниками або банкрутами.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом — після того, як арбітражний суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом.

Закон України "Про відновлення платоспроможності борж-ника або визнання його банкрутом" не поширюється на юридич-них осіб, які не займаються згідно з їх статутами (положеннями) систематичною підприємницькою діяльністю, та на фізичних осіб — непідприємців.

З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають креди-тори. Це можуть бути юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи дер-жавної податкової служби та інші державні органи, які здійсню-ють контроль за правильністю та своєчасністю справляння по-датків і зборів (обов'язкових платежів). До інших державних ор-ганів Закон, зокрема, відносить; органи місцевого самоврядуван-ня або центральні органи виконавчої влади (п. 2 ст. 42; п. 2 ст. 43); державні органи з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката-строфи, з питань охорони навколишнього природного середови-ща та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр (п. 2 ст. 43); державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю (п. 1 ст. 45); державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів (п. 1 ст. 46).

§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству

На відміну від попередньої редакції Закону України "Про банкрутство", положення якого регулювали головним чином процедуру визнання боржника банкрутом, чинний з