в Україні житло, стали її громадянами, але більшість з них є наркокур’єрами або резидентами, вони знають наші традиції, слабкі місця і цим користуються у своїх цілях [7].
Дослідженнями встановлено, що характерною ознакою організованих злочинних угруповань осіб, що збувають наркотики, на сучасному етапі є їх функціонування за земляцькою (національною) ознакою, що створює додаткові труднощі для розкриття і розслідування їх злочинної діяльності.
До характерних ознак організованих злочинних угруповань, що займаються наркобізнесом, відносять:
високий ступінь організованості, що містить керівне ядро (лідера), диференціацію функцій виконавців усередині угруповання;
жорстку дисципліну, дотримання конспірації, безперечне підпорядкування чітко регламентованим правилам ієрархічних стосунків у групі;
прагнення мати зв’язки або їх наявність з корумпованими представниками державних, правоохоронних органів, а також держпідприємствами і комерційними структурами, що використовуються для прикриття злочинної діяльності, “відмивання” (легалізації) отриманих прибутків;
тісний зв’язок керівників груп із кримінальним середовищем; така консолідація є вигідною: особи з кримінального середовища виконують функції забезпечення діяльності групи (захист від рекету, розправа з конкурентами і членами групи, які намагаються припинити злочинну діяльність і т. п.), а ділки наркобізнесу відраховують їм певний відсоток прибутку від незаконних операцій з наркотиками;
використання засобів, отриманих за збут наркотиків, для організації протидії роботі правоохоронних органів (підкуп, шантаж, дезінформація), здійснення розвідувальних заходів, а також контрзаходів, що перешкоджають проникненню в угруповання негласних співробітників;
ретельне планування злочинів і підготовка до їх вчинення;
залучення до злочинних угруповань представників нетрадиційних для злочинного середовища прошарків суспільства — вчених, інженерів, лікарів, викладачів і т. п.
1. Див.: Музика А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. — К.: “Логос”, 1998. — С. 323; Поступна А. Молодежь и наркотики. — Х, 2000. — С. 237 —240; Бандурка С., Слинько С. — Наркомафия. (Уголовно-правовые средства борьбы). — Х.: РИФ. “АРСИС, ЛТД”. — 2001. — С. —57.
2. Див.: Валерко В. На ринку наркотиків України — нові надходження: (Боротьба з наркоманією в Україні) // Галицькі контракти. — 1996. — № . — С. — 59; Гасанов Э. Схватка с наркомафией: настало время объединить усилия Содружества (СНГ) // Президент. Парламент. Правительство. — 1997. — № . — С. 41 —48.
3. Див.: Женунтій В., Дадерко Л. До питання повторності однорідних злочинів при незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. // Право України. — 1996. — № . — С. 76 — 77.
4. Тут і далі використані матеріали Управління оперативної інформації МВС України за 2000 рік та 6 місяців 2001 року.
5. Див.: Гасанов Э. Антинаркотизм: международные тенденции и проблемы // Законность. — 1996. — № . — С. 2 —6.
6. Див.: Гасанов Э. Наркотическая преступность как вид организованной преступности // Законность. — 1997. — № . — С. 27 —30.
7. Див.: Европейский Союз: таможня без границ (Борьба с контрабандой наркотиков) // Зеркало недели. — 1995. 14 —20 октября. — С. 10.