співтовариств злочинців, що займаються злочинами як промислом і створюють системою захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як насильство, залякування, корупція і великомасштабні розкрадання». Організовану злочинність експерти ООН розділяють на декілька видів.
1. Мафіозні родини, що існують за принципом ієрархії. Вони мають свої внутрішні правила життя, норми поведінки і відрізняються великою кількістю протиправних дій.
2. Професіонали. Члени таких організацій об'єднуються з метою виконання певного злочинного задуму. Організації такого роду непостійні і не мають такої жорсткої структури, як організації першого виду. До групи професіоналів відносять фальшивомонетників, формування, які займаються крадіжками автомобілів, вимаганням і т.д. Склад професійної злочинної організації може постійно змінюватися і її члени можуть брати участь у різних однотипних злочинних діях.
3. Організовані групи, що контролюють певні території.
Можна класифікувати організовану злочинність і по сферах прояву:
- Організована злочинна діяльність, що реалізується в сфері економіки.
- Організована злочинна діяльність, що реалізується в сфері управління.
- Організована злочинна діяльність, що реалізується в соціальній сфері.
Саме ця класифікація покликана зіграти позитивну роль у формуванні методик розкриття і розслідування організованої злочинної діяльності, структури правоохоронних органів, покликаних боротися з цим явищем.
Існує також розподіл організованої злочинності по етнічних, культурних і історичних зв'язках. Виділення цих типів організованих злочинних груп не завжди означає наявність чітких кордонів між ними. Майже кожне організоване співтовариство злочинців можна розглядати як носій багатьох сукупних ознак. Організованій злочинності властиво швидке пристосування, адаптація форм її діяльності до національної політики, карного правосуддя і до захисних механізмів різних держав.
1.2. Ознаки організованої злочинності
Відповідно до Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 10 червня 1993 року під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.
Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України.
Перша ознака організованої злочинності - наявність об'єднання осіб для систематичного заняття злочинами з вираженою ієрархією, суворою дисципліною і стійкою системою карних традицій.
Рівень організованої злочинності умовно ділиться на примітивний, середній і високий. Примітивний - менш небезпечний, тому що носить локальний характер і не має зв'язку з чиновниками органів влади і управління.
Середні і високий рівні схожі. Для них характерні:
Між ватажком і виконавцем існують проміжні ланки.
- Наявність підрозділів, що спеціалізуються на різних видах діяльності.
- Зв'язок з чиновниками органів влади і управління.
- Для високого рівня - організація стосунків між різними групами і координація їх дій.
Друга ознака організованої злочинності - економічна. Головна мета систематичного порушення закону - збагачення, нагромадження капіталу, із чим нерозривно пов'язана діяльність щодо легалізації капіталів, отриманих злочинним шляхом (відмивання грошей).
Третя ознака організованої злочинності – корупція.
1.3. Суб'єкти та об'єкти організованої злочинності
Суб’єкти організованої злочинності розділяють:
- за розміром (група, формування, організація, співтовариство), а засоби масової інформації додають - мафія (організація загальнонаціонального масштабу) і “супермафія" (міжнародні організації, уже транснаціональні корпорації, в яких границя між легальним і кримінальним бізнесом нерідко розмита).
- за місцем базування (наприклад, у Києві - троєщинська, борщагівська та інші; у Москві - солнцевська, долгопрудненська і так далі),
- за етнічною ознакою (переважно національний склад): слов'янські, грузинські, чеченські, дагестанські, інгушські, вірменські, азербайджанські, в'єтнамські, китайські...).
До прийнятих в практиці можна додати й інші критерії – за внутрішньою структурою (її розвиненістю), за зовнішніми зв'язками (із корумпованими чиновниками, із легальним бізнесом...) та інші.
Об’єкти організованої злочинності: стратегічні ресурси (нафта, метал), наркотики, зброя, але головний об'єкт - люди, власники, із яких можна "качати" гроші. Їхній бізнес, власність настільки ж різноманітні, як і вся економіка (промисловість, сільське господарство, сфера послуг і т.п.). Істотну роль грає форма власності: державна, приватна, акціонерна, іноземна, спільне володіння, тому що при пануючому менталітеті легше грабувати недержавні середні і дрібні фірми. Головна для організованої злочинності характеристика – прибутковість об'єкта. Остання пов’язана із суперечливістю економічних стосунків (сильні перепади цін, інфляція, курс долара), недосконалістю законодавства, високим попитом на заборонні послуги тощо.
2. Особливості організованої злочинності
Особлива небезпека організованої злочинності полягає в тому, що часто людині, яка вступає в ці ряди не доводиться переборювати психологічний бар'єр, тому що безпосередньо насильством, вимаганням, крадіжками (у побутовому розумінні) займаються тільки певні підрозділи організованої злочинної групи. Більшість зайнята забезпеченням діяльності цих підрозділів, що зовні не виглядає криміналом. Це визначається принципами побудови організованої злочинності, схожими з принципами побудови бізнесу, що дозволяє застосовувати методи ведення бізнесу в кримінальній діяльності.
2.1. Причини організованої злочинності
Недосконалі закони, з одного боку, змушують приховувати прибутки, а з іншого — дозволяють легко знайти зручні “стежки” до такого сховку. Держава не має жорсткого контролю за дотриманням чинного законодавства. Водночас не існує особистої відповідальності посадових осіб за прийняття рішень, що негативно впливають на стан національної економіки.
Надмірне податкове навантаження призвело до того, що майже 40% працездатного населення отримують платню “повз касу”. Для них заробітки в “економічному підпіллі” — це єдиний спосіб втриматися “на плаву”. А чимало підприємців тільки завдяки “чорному обліку” можуть захистити свою справу від банкрутства і розвивати її далі. За даними дослідження Міжнародної фінансової корпорації, понад 2/3 малих підприємств, для того щоб вижити, не відображають у звітності щонайменше 30% своїх прибутків.
Так поширюється правовий нігілізм, руйнуються морально-духовні засади, криміналізуються цілі прошарки населення.
Суспільство дивиться нині на державу як на структуру, не спроможну ані подбати про своїх громадян, ані протистояти корупції та організованій злочинності. На кого буде працювати