злочин. Підмовників може бути і кілька.
Підмовництво завжди конкретне. Не можна схиляти до скоєння злочину взагалі без вказівки визначеного об"єкту посягання. Тому не буде підмовництва, якщо хто - небудь, не викликаючи рішучості на скоєння певного злочину, розвиває в ін. особах нездорові погляди на ті чи інші явища життя чи навіть схвалює в загальній формі той чи ін, вид злочинної діяльності /наприклад проповідує /"воровську романтику"/.
З суб'єктивної сторони діяльність підмовника майже завжди характеризується наявністю прямого умислу, коли винний визнає, що своїми діями викликає рішучість у іншої особи скоїти конкретний злочин, активно направляє свою волю на досягнення саме цієї цілі, бажаючи, щоб було скоєно даний злочин. Проте можливі випадки підмовництва з непрямим або неконкретним умислом.
При наявності підмовника умисел на скоєння злочину завжди саме в нього, а підмовлений приймає рішення про скоєння злочинних діянь не самостійно, а під впливом підмовника /ч.5. ст.19 КК/. Советское уголовное право.Общая часть.(ред. Кригер Г.А) ,М., МГУ,1988.с.186
3.4 Пособник
Пособником - визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів , а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, добуті злочинним шляхом ./ч. 6.СТ.І9 КК./.
Дії пособника здійснюються, як правило до вчинення злочину. Вони можуть мати вигляд як активних дій / дав зброю, пораду/,. так і бути бездією /особами, що зобов"яаані попередити чи відвернути злочин./
За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють їх три види:
І/ інтелектуальне пособництво - поради, вказівки тощо;
2/ фізичне пособництво надання засобів, знарядь, усунення перешкод;
З/ пособництво - переховування- заздалегідь дана обіцянка сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, добуті злочином. Коржанський М.Й.Крим.право Укр.Частина загальна,курс лекцій, К., Наук.думка..1996.с.259
З суб'єктивної сторони пособництво пзредбачає наявність прямого чи побічного умислу, поки винний, усвідомлюючи суспільно небезпечним характер злочину, передбачаючи можливість настання злочинних наслідків і бажаючи настання цих наслідків чи їх допускаючи, свідомо надав виконавцю суттєву допомогу у вказаних Формах.
Висновки
Грунтовно вивчивши інститут співучасті можна зробити ряд висновків:
Отже, співучасть - це особлива форма скоєння злочину умисно двома і більше способами, що має вищий рівень суспільної небезпеки.
Об"єктивнимии ознаками співучасті :
1/ участь у злочині двох чи більше осіб
2/ спричинення одного і того самого, єдиного для всіх співучасників. злочинного результату,
З/ причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і єдиний злочинний результат.
Суб'єктивною ознакою є умисел співучасників, якій включає:
І/ взаємну поінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного або когось із них,
2/ усвідомлення кожним із співучасників того. що він своїми діями спільно з діями Інших вчиняв злочин або сприяв його вчиненню.
З/ бажання або свідоме допускання настання єдиного злочинного результату.
Форми співучасті розрізняють:
1/ за об'єктивною ознакою - проста і складна співучасть,
2/ за суб"єктивною ознакою - співучасть без попередньої змови, співучасть з попередньою змовою, злочинна організація та необхідно не законодавчо не закріплену форму: організоване злочинне угруповання.
Відповідно до СТ.І9 КК співучасниками злочину є:
1/ виконавець,
2/ організатор,
3/підмовник,
4/ пособник.
Причетність до злочину може проявлятись в:
І/ заздалегідь не обіцяному прихованні злочину,
2/ недонесенні про злочин,
З/ потуранні вчиненню злочину.
Відповідальність співучасників визначається з застосуванням відповідної частини ст. 19 КК та тієї ст Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за скоєний злочин.
При призначенні покарання необхідно враховувати питання, що потребують спеціального вирішення це :
І/ посередня винність,
2/ співучасть у злочині з спеціальним суб"єктом,
3/ провокація злочину,
4/ ексцес виконавця.
5/ невдале підмовництво або посібництво,
6/ добровільна відмова від співучасті.
Дія більш повного розуміння інституту співучасті, можна навести декілька схем /див. додатки/.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Конституція України, 1996 р.
Галиакбаров Р. Р7 Квалификация групповых преступлений. –М.: Юрид. лит. – 1980. 80с.
Кримінальне право України. Загальна частина // за ред. проф. Л. С. Матишевського. –К.:Юрінком Інтре. 1997.-500с.
Кримінальний кодекс України (станом на 15 листопада 1997 р.) –К., 1997-168с.
Коржанський М. И. Уголовное право Украины. Частина загальна: Курс лекцій. –К.: Наукова думка, 1996-336 с.
Наукова – практичний коментар кримінального кодексу України: станом на 1 січня 1997 року. /За ред. В. Ф. Бойка. –К.: Юрінком, 19 1997.-960с.
Постанова Пленуму Верховного Суду України 1963-1996 рр.
Советское уголовное право. Часть общая / Здравосмыслов Б. В., Гальфер М. А. Гришаев П. И., и др. –М.: Юрид. лит. 1982-440с.
Советское уголовное право. Обшая часть: Учебники /Под ред. Кригера Г. А., Кузнецовоцй И. Ф., Ю. М. Ткачевского, -2е изд., доп. и перераб. -М.: Изд МГУ, 1998. –386с.
Талнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. М., Юрид. лит. 1974. –208с.
Фріс П. Л. І знову про відповідальність за організовану злочинну діяльність, Право України. 1995. №1с. 39.
Фріс П. Л. Конспект лекцій з кримінального права.
Фріс П. Л. Кримінально – правові та кримінологічні ознаки організованої злочинної групи. Збірник статей викладачів юридичного факультету. Випуск . Ів.Франківськ – Коломия, 1997. –190с.