тому, що без наявності складу злочину уголовна відповідальність згідно з законом не може настати, неможлива. Законність складу злочину як підстави уголовної відповідальності в тому, що вона встановлена законом (ст.3 КК) і виключає сваволю при вирішенні питання про притягнення особи до уголовної відповідальності, дає можливість доказувати
обгрунтованість притягнення до уголовної відповідальності або спростувати її.
Достатність складу злочину, як підстави уголовної відповідальності в тому, що інших підстав для уголовної відповідальності законом не передбачено, а тому шукати їх та доказувати не потрібно. Наявність в діях особи певного складу злочину достатньо для притягнення її до уголовної відповідальності за вчинення цього злочину.
Таким чином, склад злочину – це юридичне поняття і юридичне визначення окремого злочину, єдність та сукупність всіх його ознак.
Треба підкреслити, всі ознаки складу злочину за їх особливостями поділяються на чотири групи, які характеризують злочин з чотирьох його боків:
Ознаки, які характеризують об’єкт злочину, його суспільну спрямованість на заподіяння певної суспільно небезпечної шкоди;
Ознаки, які характеризують зовнішній прояв злочину – дію чи бездіяльність, а також обставини їх вчинення (місце, час, знаряддя, і т.ін.);
Ознаки, які характеризують діяча – його вік, осудність, громадянство, посадовий стан тощо;
Ознаки, які характеризують злочин з внутрішнього боку – психічне ставлення злочинця до своїх дій та їх наслідків, спонукання до вчинення цих дій, а також його емоційний стан тощо.
2.Мета злочину
Мета злочину — це бажання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків. Вона є характерною ознакою умисних злочинів, що вчиняються з прямим умислом.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винний та бажав їх настання, можливо лише при ретельному аналізі складу вчиненого злочину та вияв-ленні його елементів і всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
Мета — обов'язкова ознака складу злочину лише тоді, коли вона прямо передбачена у диспозиції кримінального закону, і таким чином є обов'язковою (конструктивною) ознакою складу злочину, Це означає, що відповідальність за законом настає лише за такі дії, які вчиняються з вказаною в ньому метою. Склад злочину "розбій" бу-де таким лише у випадку, коли напад на потерпілого вчинено з метою заволодіти чужим майном (ст. 187). В окремих складах злочинів мета вказана як ознака, що надає такому злочину кваліфікованого виду. Наприклад, умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115), віднесено в законі до умисного вбивства при обтяжуючих обставинах. Див.: Кримінальне право України. Загальна частина, за ред. Матишевського П.С., Андрушка П.П., Шапченка С.Д.
Мета злочину — це уявні наслідки, переміни в оточуючому середовищі, яких прагне досягти особа вчиненням злочину.
Мета — це та річ чи явище або якась інша спотвора чи зміна, яка приваблює злочинця, манить, тягне його і на думку злочинця може задовольнити його певну потребу.
Мета — це результат, до якого прагне злочинець, якого він хоче досягти.
Мета є факультативною ознакою суб'єктивної сторони складу злочину. Особливість мети, як ознаки складу злочину в тому, що такі злочини, які вчинюються з певною метою, вчиняються лише з прямим умислом. В тих злочинах, у яких мета не позначена законом, мета має значення для визначення суспільної небезпечності злочину, а також для призначення міри покарання[11 124].
. Наприклад, в ст. 201 КК встановлена відповідальність за контрабанду — за незаконне переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів і валюти, цінностей та інших предметів.
Деякі навмисні злочини, відповідно до своєї законодавчої конструкції, можуть бути вчинені лише за наявності спеціальної мети. Наприклад, розкрадання чужо-го майна (185—189) вчиняється з метою обернення такого майна на свою або іншої особи користь.
Мета - це уявлення про бажаний результат, досяг-нути якого прагне особа.
На відміну від мотиву, мета характеризує безпосе-редній злочинний результат, якого прагне досягти винний, скоюючи злочин. Наприклад, метою диверсії (ст. 113 КК) є ослаблення держави.
Відмінність між метою та мотивом полягає у тому, що вони по-різному характеризують вольовий процес. Мотив злочину відповідає на питання, чим керується особа, яка чинить злочин, мета ж злочину визначає направленість дій, результат, до якого прагне особа.
Мета в ряді випадків вказується у законі як необ-хідна ознака суб'єктивної сторони окладу злочину. Наприклад, метою виготовлення, зберігання, придбан-ня, перевезення, пересилання, ввезення в Україну під-роблених грошей, державних цінних паперів чи біле-тів державних лотерей (ст. 199 КК) є мета їх збуту.
Коржанський М.Й. виділяє такі різновиди мети - як ганебної (збагачення), так і суспільно корисної (наприклад, переміщення через кордон в Україну її історичних чи культурних пам'яток).
Ще хотілося б зазначити, що Матвій чук В.К. та Тарарухін С.А виділяють такі цілі: ближні і віддалені, проміжні і результативні, конкретні і невизначені. Вони можуть відноситись до наслідків і са-мих дій. Спосіб і засоби вчинення злочину обираються осо-бою у відповідності з поставленою ціллю. Рішення діяти по-в'язане не лише з вибором вчинку, але й формою реалізації мотиву. В одних випадках це здійснюється в наслідках (спів-падання цілі і результату), в інших — самих діях, у третіх — ціль і результат не співпадають і наслідки виступають в якості необачних — вторинних результатів вольових дій. Ціль і результат фактично співпадають лише при прямому умислі. Причому навіть тут можливі відмінності в ступені усвідомлен-ня мотивів, цілей і перспектив розвитку вольового акту — від глибоко продуманого наміру, спрямованого на досягнення зло-чинної цілі, до