1). Одному дню позбавлення волі відповідають:

- один день тримання в дисциплінарному батальйоні військово-службовців або арешту;

- два дні обмеження волі;

- три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

- вісім годин громадських робіт.

2). Одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні війсь-ковослужбовців або арешту відповідають:

- два дні обмеження волі;

- три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт.

3). Одному дню обмеження волі відповідають:

- три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт.

4). Одному дню обмеження волі або арешту відповідають:

- вісім годин громадських робіт.

Так, якщо особа засуджена за один із злочинів до позбавлення волі до трьох років, а за інший до виправних робіт на один рік, то суд зо-бов'язаний перевести менш суворе покарання (виправні роботи) у більш суворе (позбавлення волі), керуючись зазначеною вище шкалою у співвідношенні 1:3. У нашому випадку один рік виправних робіт дорівнює чотирьом місяцям позбавлення волі. Тому суд приєднує чо-тири місяці до трьох років, призначених за інший злочин, і за сукуп-ністю визначає покарання три роки і чотири місяці позбавлення волі.

2. Виникає питання, що, до речі, має і велике практичне значення, про призначення покарання за сукупністю вироків, якщо особа засудже-на за кожним вироком до службових обмежень для військовослужбов-ців або до виправних робіт, але з різними відсотками утримань із заро-бітку (грошового утримання). Розміри утримань із за-робітку складанню не підлягають. У цих випадках, призначивши покарання, наприклад, за останнім вироком, у виді ви-правних робіт з утриманням із заробітку певного відсотка в прибуток держави, суд повністю або частково приєднує до призначеного покаран-ня за останнім вироком невідбутий строк службових обмежень, призна-чених за попереднім вироком, залишаючи на цей строк розмір утримань, який був визначений для цього виду покарання (ч. 2 ст. 72).

3. Проте можливі ситуації, коли різновиди! основні покарання, призначені за окремі злочини, не співвідносяться між собою ні в яко-му еквіваленті. Досить уявити собі випадок, коли за один із злочинів як основне покарання призначене позбавлення права обіймати певні посади строком на три роки, а за інше — позбавлення волі на строк два роки, або випадок, коли за один із злочинів призначений штраф, а за інший — позбавлення волі. Звичайно, застосування в цих випад-ках принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим можливе, але воно призведе до того, що каральний вплив і особливо спеціальні попереджувальні можливості поглинених покарань (позбав-лення права обіймати певні посади або штрафу) не будуть викорис-тані, водночас їх складання внаслідок їх повної нееквівалентності неможливе. Отже, вони складанню не підлягають і виконуються са-мостійно, тобто з моменту вступу вироку в законну силу, і одне по-карання (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади) і друге (наприклад, позбавлення волі) виконуються одночасно.

Саме це встановлено у частині 3 ст. 72: «Основні покарання у виді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займа-тися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не під-лягають, а виконуються самостійно». Додаткові різновиди покаран-ня, як про це вже говорилося, в усіх випадках виконуються самостій-но. Таким чином КК закріплює ще один (крім принципів поглинен-ня і додавання) принцип призначення покарання за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків — принцип самостійного призна-чення і виконання покарання. Внаслідок того, що він стосується лише двох покарань різних видів, принцип цей, який конкретизує прин-цип складання, є щодо нього підпорядкованим.

4. Нарешті, слід мати на увазі, що практично дуже часто особа до призначення покарання, у тому числі і за сукупністю злочинів і виро-ків, знаходилася в попередньому ув'язненні. У цьому разі ч. 5 ст. 72 наказує суду при засудженні особи до позбавлення волі зараховувати попереднє ув'язнення в строк покарання з розрахунку день за день, а при засудженні до інших видів покарань — відповідно до шкали екві-валентів покарань, зазначених вище і передбачених ч. 1 ст. 72. Якщо ж особа засуджується до інших покарань, у цій шкалі не зазначених (наприклад, до штрафу або до позбавлення права обіймати певні по-сади або займатися певною діяльністю), суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити за-судженого від відбування покарання.

Розділ 19.Звільнення від покарання та його відбування

1. Поняття звільнення від покарання та його види

1. За наявності визначених у КК підстав винна у вчиненні зло-чину особа може бути повністю або частково звільнена від покаран-ня за вчинене. В аналізованому інституті кримінального права най-більшою мірою знайшли своє відображення принципи гуманізму і економії заходів кримінального впливу, покладені в основу нової політики держави загалом та кримінального права зокрема. На від-міну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнен-ня від покарання здійснюється тільки судом (крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про по-милування — ч. 1 ст. 74 КК).

Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покаран-ня (в цілому чи його частини) або коли її досягнення надалі стає