6. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбов-ців (ст. 62 КК) є спеціальним покаранням і може застосовуватися лише до військовослужбовців строкової служби. Воно полягає в примусово-му направленні на встановлений у вироку суду строк в особливу військову частину — дисциплінарний батальйон, призначений для відбуван-ня покарання військовослужбовцями, які вчинили злочин під час про-ходження ними строкової військової служби. Тримання в дисциплінар-ному батальйоні має за мету виправлення засуджених у дусі точного виконання законів, військової присяги, військових статутів, наказів на-чальників, чесного ставлення до праці і служби, правил співжиття, а також попередження вчинення ними нових злочинів.

Особи, що відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, не перестають бути військовослужбовцями. Після відбуття покаран-ня вони повертаються у свою частину для подальшого проходжен-ня служби. Час перебування в дисциплінарному батальйоні в строк служби не зараховується. Однак за клопотанням командування час-тини, куди прибув військовослужбовець після відбуття покарання, бездоганна служба в дисциплінарному батальйоні може бути підставою для рішення командуючого військовим округом чи флотом про зарахування її в строк служби. Особи, що відбули покарання в дис-циплінарному батальйоні, визнаються на підставі п. 4 ст. 89 КК та-кими, що не мають судимості.

Тримання у дисциплінарному батальйоні може призначатися лише як основне покарання на строк від шести місяців до двох ро-ків у випадках, прямо передбачених у санкції статті КК, за якою ква-ліфіковано злочин засудженого (наприклад, санкція ч. 1 ст. 404). Крім того, це покарання призначається тоді, коли суд, ураховуючи обста-вини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість позбавлення волі на строк до двох років застосувати тримання у дисциплінарному батальйоні на той же строк. Заміна покарання у виді позбавлення волі триманням в дисциплінарному батальйоні можлива при засудженні військовослужбовця строкової служби як за військовий злочин, так і за будь-який інший злочин.

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, що рані-ше відбували покарання у виді позбавлення волі.

7. Позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) — це покаран-ня, що полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його у криміналь-но-виконавчі установи на певний строк, зазначений у вироку суду.

Позбавлення волі є основним покаранням і застосовується за вчинення злочинів, що становлять значну тяжкість, коли, виходячи із характеру і ступеня їх суспільної небезпечності і з урахуванням особи винного, необхідна його ізоляція від суспільства.

Позбавлення волі пов'язане з істотними правообмеженнями для засудженого. Він не тільки ізолюється від суспільства, а й позбав-ляється свободи пересування, вибору виду трудової діяльності, об-межується в розпорядженні своїм часом, спілкуванні з родичами і близькими йому людьми і т.ін. На засудженого до позбавлення волі справляється певний вплив: він перебуває в умовах відповідного режиму, залучається до праці, а у разі необхідності — до професій-ного і загальноосвітнього навчання, з ним ведеться систематична освітньо-виховна робота. Однак позбавлення волі не має за мету за-подіяти засудженому фізичних страждань або принизити його люд-ську гідність. Воно спрямоване в кінцевому результаті на його ви-правлення, для того щоб він став корисним членом суспільства, а також на попередження вчинення нових злочинів з боку як засудже-них, так й інших громадян.

Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ят-надцяти років і відбувається в колоніях різного виду і режиму. Вид і режим відбування позбавлення волі визначаються адміністрацією кримінально-виконавчої установи. Позбавлення волі у виді тюрем-ного ув'язнення КК не передбачає.

8. Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) може бути застосова-не за вчинення особливо тяжких злочинів, коли це спеціально перед-бачено в санкції статті Особливої частини КК і за умови, якщо суд визнає неможливим застосування до засудженого позбавлення волі на певний строк.

У санкціях статей Особливої частини КК довічне позбавлення волі передбачено як альтернативне покарання з позбавленням волі на пев-ний строк лише за злочини, пов'язані з умисним вбивством при особ-ливо обтяжуючих обставинах (див., наприклад, ч. 2 ст. 115, ст. 348 КК).

Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчини-ли злочин у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину чи на момент постановлення вироку.

Довічне позбавлення волі замінило собою смертну кару, засто-сування якої допускалося КК 1960 р. до 29 грудня 1999 р. Консти-туційний Суд України визнав, що норми КК 1960 р., які передбача-ють можливість застосування смертної кари (розстрілу), суперечать Конституції України і тому не підлягають застосуванню. 22 лютого 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про заміну смерт-ної кари довічним позбавленням волі».

Актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше двадцяти п'яти років (ст. 87 КК).

3. Додаткові покарання

1. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК) призначається лише при засудженні особи за тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Це по-карання є безстроковим. Воно може призначатися лише як додатко-ве і за умови, що винний засуджений за вчинення тяжкого чи особ-ливо тяжкого злочину. Вчинення таких злочинів ганьбить саме зван-ня, ранг, чин або кваліфікаційний клас, тому закон надає суду право позбавити засудженого цього статусу.

В різних відомствах і службах виконавчої і судової влади для службових осіб встановлюються відповідні звання, ранги, чини і класи. Так, у Збройних Силах України, Службі безпеки України, при-кордонних військах, військах внутрішньої