строку звільнення від відбування покарання вагіт-них жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, закон по-в'язує з двома обставинами: досягненням дитиною трирічного віку або її смертю. Самі по собі ці обставини ще не означають автоматич-ного звільнення від невідбутої частини покарання, навіть якщо остання закінчилася. Тільки суд з урахуванням поведінки засудже-ної протягом встановленого строку звільнення від відбування по-карання може прийняти рішення про її звільнення від відбування покарання, або про заміну його більш м'яким, або про направлен-ня засудженої у відповідну установу для відбування покарання, при-значеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати в строк покарання час, протягом якого засуджена не від-бувала покарання.
Відповідно до ч. 6 ст. 83 КК при вчиненні засудженою в період звільнення від відбування покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК.
9. Звільнення від покарання за хворобою
1. Відомо, що неосудні особи не підлягають кримінальній від-повідальності за вчинені ними суспільне небезпечні діяння (ч. 2 ст. 19 КК). Не підлягають покаранню і особи, які вчинили злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіли на психі-чну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (без-діяльність) або керувати ними (ч. З ст. 19 КК).
Разом з тим психічна хвороба може виникнути і під час відбу-вання покарання. Це питання регулюється ст. 84 КК.
2. Стаття 84 передбачає три види звільнення від покарання за хворобою:
а) у зв'язку з захворюванням особи під час відбування покаран-ня на психічну хворобу (ч. 1);
б) у зв'язку з захворюванням на іншу тяжку хворобу, що пере-шкоджає відбуванню покарання (ч. 2);
в) у зв'язку з визнанням військовослужбовців, засуджених до служ-бових обмежень, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, непридатними до військової служби за станом здоров'я (ч. 3).
3. При звільненні від покарання особи, яка захворіла на психіч-ну хворобу під час відбування покарання, вирішальне значення має характер психічного захворювання. Вичерпний перелік захворювань, які є підставою для направлення в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.
Обов'язковою умовою цього виду звільнення є тяжкість психіч-ного захворювання: воно позбавляє особу можливості усвідомлюва-ти свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До таких осіб можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 КК.
4. Особа, яка захворіла на іншу тяжку хворобу, на відміну від психічно хворої, усвідомлює небезпечність вчиненого і адекватно сприймає виправно-трудовий вплив. Тому в основу звільнення таких хворих покладена впевненість суду в тому, що тяжко хворий знач-ною мірою втратив свою суспільну небезпечність, а тому є впевне-ність в тому, що він не вчинить нового злочину. Причому закон має на увазі такі види тяжких хвороб, які об'єктивно перешкоджають відбуванню покарання. Якщо осуджений захворів на тяжку хворобу, але вона не перешкоджає відбуванню покарання, то немає підстав для його дострокового звільнення. Крім того, такий вид звільнення від покарання застосовується лише в тих випадках, коли тяжке за-хворювання виникло під час відбування покарання і подальше від-бування покарання може призвести до серйозного погіршення здо-ров'я або до інших тяжких наслідків.
При вирішенні питання про застосування ч.2 ст.84 суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудже-ного та інші обставини справи.
Відповідно до ч.4 ст.84 у разі одужання психічно хворих (ч. 1 ст.84), а також осіб, які захворіли на іншу тяжку хворобу, вони повинні бути направлені для подальшого відбування покарання, якщо не закінчи-лися строки давності або відсутні інші підстави для звільнення від по-карання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися при-мусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.
5. Військовослужбовці, засуджені до покарання у виді службо-вих обмежень, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, звільняються від покарання у разі визнання їх непридатними до вій-ськової служби за станом здоров'я.
10. Амністія і помилування
1. Звільнення від відбування покарання застосовується виключ-но судом. Винятки становлять випадки звільнення від покарання, що застосовуються в порядку амністії або помилування.
У статтях 74, 85-87 КК визначається можливість звільнення осо-би від покарання чи пом'якшення призначеного покарання в порядку амністії або помилування. Оскільки і амністія, і помилування здій-снюється не судом, а відповідно суб'єктами законодавчої і виконав-чої влади, це дозволяє віднести їх скоріше до державно-правового, ніж кримінально-правового інституту.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, Закону України «Про застосування амністії в Україні» зі змінами і доповненнями (Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 48. - Ст. 263.) амні-стія оголошується спеціальним законом про амністію, який прийма-ється Верховною Радою України в кожному конкретному випадку. До прийняття чинної Конституції України укази про амністію видавав Президент України (наприклад, укази Президента України «Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах» 1994 р., «Про амністію з нагоди 50-ї річ-ниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні» 1995 р., «Про амністію з нагоди п'ятої річниці незалежності України» 1996 р. та ін.).
2. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримі-нальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Отже, чинність закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня вступу його в силу, тобто не тільки на за-суджених, а й на осіб, що вчинили суспільне небезпечні діяння, які ще