Як найсуворіший з усіх заходів, передбачених ч. 2 ст. 105, цей захід може застосовуватися лише тоді, коли неповнолітній не може бути виправлений іншими заходами. Строк цього заходу визначаєть-ся судом, але не може перевищувати трьох років.

Відповідно до Закону від 24 січня 1995 р. основними завданнями за-гальноосвітніх шкіл і фахових училищ соціальної реабілітації є створення належних умов для життя, навчання і виховання учнів, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвит-ку індивідуальних здібностей, а також забезпечення соціальної реабілі-тації учнів, їх правового виховання і соціального захисту.

Виходячи з цього, закон допускає у виняткових випадках мож-ливість тримання у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації неповнолітніх до п'ятнадцяти років, а у фахових училищах соціаль-ної реабілітації — до дев'ятнадцяти років, якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки.

Відповідно до ч. З ст. 105 залежно від конкретних обставин вчи-неного злочину і особи неповнолітнього суд може застосувати до нього одночасно кілька примусових заходів виховного характеру. Поряд з цими заходами ч. 4 ст. 105 надає право суду, якщо він вва-жає це необхідним, призначити неповнолітньому вихователя.

3) Частина 3 ст. 97 встановлює, що у разі ухилення неповноліт-нього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових за-ходів виховного характеру, ці заходи скасовуються судом і він при-тягується до кримінальної відповідальності.

2. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідаль-ності у зв'язку із закінченням строків давності.

Стаття 106 передбачає особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків да-вності притягнення до такої відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 106 для застосування цієї норми суду необхідно, насамперед, врахову-вати загальні підстави застосування інституту давності притягнен-ня до кримінальної відповідалності передбачені в ст. 49 КК (закін-чення передбачених законом строків після вчинення злочинів і до дня набрання вироком законної сили, невчинення під час цих стро-ків нового злочину, відсутність ухилення від слідства або суду).

При наявності загальних підстав і умов застосування такого звіль-нення суд повинен врахувати його особливості щодо неповнолітніх. Такими особливостями відповідно до ст.106 є: по-перше, мож-ливість її застосування до осіб, які не досягли вісімнадцяти років до вчинення злочину, незалежно від їх віку на момент вирішення пи-тання про звільнення; по-друге, встановлення в ній знижених стро-ків давності. Частина 2 ст. 106 передбачає такі строки давності;

1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років — у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості Їх призначення

1. Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, що мо-жуть бути застосовані до неповнолітнього. Відповідно до ч. 1 ст.98 це такі основні види покарання: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.

На підставі ч. 2 цієї статті до неповнолітнього можуть бути за-стосовані і додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення пра-ва обіймати певні посади або займатися певною діяльностю.

2. Слід, перш за все, зазначити, що в самому змісті, умовах за-стосування цих видів покарань мають місце певні особливості, по-рівняно з аналогічними покараннями при їх застосовуванні до пов-нолітнього. Ці особливості в цілому відбивають тенденцію пом'як-шення покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 штраф застосовується лише до непов-нолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Частина 2 цієї статті обмежує роз-мір штрафу: він може бути призначений у межах до п'ятисот встано-влених законом неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обо-в'язковим урахуванням судом майнового стану неповнолітніх.

Значно пом'якшені щодо неповнолітніх і такі види покарань, як громадські та виправні роботи.

Відповідно до ст. 100 ці види покарання можуть бути призначені тільки неповнолітнім від 16 до 18 років. Крім того, значно меншими є строки цих покарань: громадські роботи можуть бути призначені на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і тривалість їх не може пере-вищувати двох годин на день; строк виправних робіт встановлений від двох місяців до одного року, при цьому відрахування в прибуток дер-жави призначаються судом у розмірі від п'яти до десяти відсотків.

На підставі ст. 101 арешт полягає у триманні неповнолітнього в умо-вах ізоляції в спеціально пристосованих установах і може бути призна-чений тільки неповнолітнім, які досягай на момент постановлення ви-року шістнадцяти років і на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Позбавлення волі відповідно до ч.2 ст.102 взагалі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Крім того, КК визначає більш низькі (ніж повнолітнім) межі максимальних строків позбавлення волі. Частина 1 ст. 102 передба-чає, що покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призна-чене на строк більше десяти років, а у випадках, передбачених в п.5 ч. З ст. 102 — не більше п'ятнадцяти років.

Залежно від тяжкості злочину, за який засуджено неповнолітньо-го, позбавлення волі може бути призначене (ч. З ст. 102):

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості — на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин — на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років;

5)