Обов'язковість мотивування покарання випливає також із струк-тури санкцій: відносно-визначеної або альтернативної. Ці санкції передбачають обов'язковість мотивації при обранні конкретної міри покарання. Вимога мотивування покарання закріплена в чинному законодавстві (ст. 335 КПК). Закон приписує мотивувати призначен-ня покарання нижче від найнижчої межі санкції (ст. 69). Без моти-вування, при призначенні особі конкретного покарання, неможливе урахування обставин, які пом'якшують чи обтяжують.

5. Гуманність покарання як принцип його призначення виявля-ється в тому, що покарання ніколи не може мати на меті завдання фізичних страждань засудженому або приниження його людської гідності (ч. З ст. 50). Застосовуючи покарання, суд повинен бачити в підсудному людину і керуватися тим, що кожний громадянин, який вибився із звичного життя, може виправитися і стати законослухня-ним членом суспільства. Заборона смертної кари, широке застосу-вання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, пільгові умови, встановлені в КК для відповідальності неповнолітніх, — це прояв принципу гуманності покарання. Так, позбавлення волі неповноліт-нім може бути призначене на строк не більше десяти років, саме відбування цього покарання призначається судом у колоніях з по-легшеним режимом, до них широко застосовується звільнення від покарання. Тільки за особливо тяжкі злочини, які пов'язані з позбавленням життя потерпілого, неповнолітнім може бути призначене покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі.

Принцип гуманності виражений і в ст. 69, що надає суду право при-значити покарання більш м'яке, ніж передбачено законом. Цей прин-цип закріплений у законі і при описі переліку обставин, які пом'якшу-ють і обтяжують. Так, якщо суд не обмежений в урахуванні обставин, які пом'якшують покарання (ч. 2 ст. 66), то перелік обставин, які обтя-жують, даний у ст. 67, є вичерпним і суду не надано права його поши-рювати. Гуманність покарання полягає в тому, що при його призначенні широко враховуються позитивні властивості особи підсудного, що може привести до пом'якшення призначеного йому покарання.

6. Індивідуалізація покарання як принцип його призначення за-кріплена в багатьох нормах закону. Вона полягає в обов'язковому урахуванні при призначенні покарання індивідуальних особливос-тей конкретної справи, головним чином, особи засудженого. Згідно з п. З ч. 1 ст. 65 при призначенні покарання суд враховує ступінь тяж-кості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшу-ють і обтяжують покарання.

При призначенні покарання слід розрізняти законодавчу і судову його індивідуалізацію. Законодавець, вста-новлюючи норми, що регулюють застосування покарань, враховує всю різноманітність життєвих ситуацій, які можуть виникнути на практиці, і вже в самому законі намагається хоча б у загальній формі сформулювати відправні положення, які б індивідуалізували призна-чення покарання. Так, у самій системі покарань, що існує в кримі-нальному законі, вже містяться елементи законодавчої індивідуалі-зації. Адже встановлення «сходинки» покарань за ступенем суво-рості і за іншими ознаками є свідченням того, що вони різняться між собою і застосовуються за наявності необхідних для цього умов. Ви-значаючи в статтях Особливої частини КК відповідні санкції, даю-чи суду можливість призначити покарання більш м'яке, ніж перед-бачено законом, законодавець уже прагне індивідуалізувати можли-вості призначення покарання. Проте цих загальних положень закону ще не достатньо, щоб подолати можливий розрив між абстрактни-ми його дефініціями і конкретними обставинами справи. Для усунен-ня такого розриву й існує судова індивідуалізація, тобто застосуван-ня покарання до конкретної особи з урахуванням ступеня тяжкості конкретного злочину, особи засудженого, обставин, які пом'якшують і обтяжують, встановлених у справі.

Передбачені в КК додаткові покарання (конфіскація майна, по-збавлення права обіймати певні посади або займатися певною дія-льністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину кваліфікаційного класу) поряд з основними покараннями дають суду

можливість повної реалізації індивідуального підходу при призна-ченні покарання винному.

Основні вимоги принципу індивідуалізації полягають у тому, щоб до особи, виходячи з конкретних обставин справи, призначалося покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попереджен-ня нових злочинів (ч. 2 ст. 65).

7. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судо-вої політики. Щодо небезпечних злочинців, а також рецидивістів справедливість вимагає призначення суворих мір покарання. Вод-ночас до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з ураху-ванням особи винних відповідно до принципу справедливості

слід застосовувати більш м'які покарання або взагалі звільняти їх від покарання.

У статті 372 КПК вказано, що призначене судом покарання визна-ється невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого, якщо за своїм розміром воно є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості покарання. Отже, справедливість передбачає і відповід-ність покарання тяжкості злочину, його суспільній небезпечності.

У чинному законодавстві дістала свого закріплення диференці-ація різних за тяжкістю злочинів і пов'язаних із цим розмірів можли-вого за них покарання. Так, згідно зі ст. 12, у якій дана класифікація злочинів, виокремлюють особливо тяжкі злочини, за які відповідно до закону суд може призначити покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Суд може призначити за тяжкий та особливо тяжкий злочин покарання у виді позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину, кваліфі-каційного класу. Водночас тяжкість злочину може бути порівняно невеликою і в цьому разі закон, використовуючи альтернативні санкції, надає суду широкі можливості призначити покарання від-повідно до ступеня його тяжкості. -

8. Розглянуті принципи призначення покарання не існують ізо-льовано, а утворюють певну систему, перебуваючи у взаємозв'язку. Так, законність покарання якнайтісніше пов'язана з обгрунтованістю покарання й обов'язковістю його мотивування, із конкретністю по-карання в судовому