11)враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання (п. 2 ч. З ст. 81, п. 2 ч. З ст. 107), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п. 2 ч. 4 ст. 82).

Таким чином, кримінально-правові наслідки судимості полягають у тому, що вона враховується при вирішенні цілої низки питань, пов’язаних з кваліфікацією вчиненого, призначенням покарання та його виконанням.

Загальноправові наслідки судимості полягають в різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або незняту судимість, зокрема: 1) заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших — береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особа, яка має судимість за будь-який злочин, не може бути: суддею, прокурором, слідчим, адвокатом, судовим експертом, нотаріусом, членом Вищої ради юстиції, працівником органів внутрішніх справ.

Відсутність судимості за умисний злочин є умовою зайняття посад:

Голови та члена Центральної виборчої комісії, працівника Управління державної служби охорони, народного депутата України. Певні посади можуть обіймати особи, в яких відсутня судимість за певні злочини: посади в державному апараті не можуть обіймати особи, які мають судимість, несумісну із зайняттям посади, працівником державної податкової служби не може бути особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів; 2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду; особи, які мають судимість за корисливий злочин, не можуть бути зареєстровані як підприємці, виступати співзасновниками підприємницької організації, обіймати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відпові-

дальністю; 3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що, в свою чергу, є умовою обіймання певних посад; 4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину); 5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу; 6) обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду; 7) позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством; 8) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується зокрема до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, деякі інші злочини); 9) заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до позбавлення волі).

Підставою виникнення судимості є призначення засудженому покарання. Відсутність цієї підстави означає, що судимість не виникає, а визнання такої підстави юридичне нікчемною тягне за собою негайне припинення всіх правових наслідків необґрунтованого призначення покарання, включаючи ті, що стосуються судимості.

Конституція України (ст. (ст. 76, 127).

КПК (ст. 154-11.

Закон України “Про міліцію” від 20грудня 1990р. (ст. 17}.

Закон України “Про підприємництво від 7лютого 1991 р. (ст. 2).

Закон України “Про прокуратуру” від 5листопада 1991 р. (ст. 46).

Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992р. (ст. 7).

Закон України Про адвокатуру від 19 грудня 1992 р. (ст. 2).

Закон України “ Про нотаріат’ від2березня 1993р. (ст. 3).

Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. (ст. ст. 12, 31).

Закон України “ Про державну податкову службу в Україні” від 24 грудня 1993р. (ст. 15).

Закон України “Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України” від21 січня 1994р. (ст. 6).

Закон України “Про судову експертизу” від 25лютого 1994р. (ст. 11).

Захон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від І грудня 1994 р.

Закон України Про застосування амністії в Україні від І жовтня 1996 р. (ст. 3).

Закон України “Про вибори народних депутатів України” від24 вересня 1997 р. (ст. 3).

Закон України “Про Центральну виборчу комісію від 17 грудня 1997 р. (ст. ст. 6,7).

Закон України Про Вищу раду юстиції від 15 січня 1998р. ,

Закон України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” від ^березня 1998 р. (ст. 16). „

Закон України “Про загальяий військовий обов’язок і військову службу в редакції від 18 червня 1999 р. (ст. 15).

Закон України “Про державну таємницю” в редакції від 21 вересня 1999 р. (ст. 23).

Закон України “ Про громадянство” в редакції від 18 січня 2001 р. (ст. 16).

Положення про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України. Затверджене указом Президента України від 31 грудня 1991 р. (п. 2).

Постанова ПВС№ 4 від 16 травня 1975р. Про практику розгляду судами України клопотань про погашення і дострокове зняття судимості .