1. Психологія особистості правопорушника

У будь-якому протиправному діянні відбиваються психологічні особливості людини, її відношення до суспільства і права. Відомий вітчизняний психофізиолог В.М. Бехтерєв писав, що... у такій справі як злочин відбивається вся особистість суб'єкта і навіть більш того вся його психофізична організація. Протиправна (у тому числі злочинна) діяльність впливає на особистість правопорушника, хоча і реалізації такої діяльності сприяють деякі психологічні властивості індивіда. Причому відомо тенденцію, пов'язану з тим, що чим більше протиправний досвід, тим глибше зміни, що відбулися в особистості правопорушника.

Для особистості правопорушника характерні стійкі психологічні утворення і тимчасові психічні стани, що відрізняють її від особистості законослухняного громадянина. Однією із самих великих змін у цінностно-мотиваційній сфері особистості правопорушника є відхилення в сфері правових цінностей і норм. Негативне відношення правопорушника до правоохоронних цінностей тісно пов'язано з моральними відхиленнями, що виражаються в аморальних вчинках і аморальному поводженні. Система відхилень від нормативно-правових розпоряджень у правопорушника може характеризуватися різною глибиною і стійкістю, діяти не тільки в сфері порушень карного законодавства, але й інших правових норм (цивільного, сімейного, адміністративного, трудового права).

Особистість правопорушника являє собою сукупність взаємозалежних особистісних рис і утворень, ядром яких є негативні властивості, що утворилися в результаті зміни способу життя, соціальних ролей і характеру контактів з іншими людьми.

Кардинальним питанням для юридичної психології є знаходження психологічних розходжень між особистістю правопорушника (злочинця) і законослухняної людини. Порівняльне психологічне і соціологічне дослідження особистості злочинців і законослухняних громадян дозволило зробити ряд важливих висновків про особливості особистості злочинця. Злочинець - це особистість зі значно більш високим рівнем тривожності і як наслідок непевності в собі, імпульсивності й агресивності, значній відчуженості від суспільних цінностей і соціально корисного спілкування. Висока чутливість веде до того, що ці особи в міжособистих відносинах схильні вирішувати всі конфлікти силовим шляхом. Для злочинців характерним є низький рівень соціальної адаптованості, і, навпаки, високий ступінь відчуження від важливих малих соціальних груп /родина, професійний колектив, друзі і т.п./. Необхідно також відзначити деформацію правосвідомості в правопорушників. Серед них є припустимим порушення кримінально-правової або іншої правової заборони.

Деформації в цінностно-мотиваційній сфері відображають, з одного боку, відсутність інтересу до навчання або продуктивної праці, з іншого боку, демонструє гіперпотяг до відпочинку, проведенню дозвілля, володінню модним одягом і т.п. Здійснення злочинів саме має своєю метою задоволення гіпертрофованих потреб і інтересів дозвілля. Проведення дозвілля правопорушниками пов'язано з вживанням алкогольних напоїв, наркотиків, вступом у сексуальні зв'язки і т.п.

У багатьох правопорушників значно деформована емоційна сфера, спостерігається емоційна "тупість", нечутливість до страждань інших, агресивність. Одночасно відзначається емоційна неврівноваженість, афективність, схильність до неадекватних ситуації реакціям. Часто відзначаються негативні зміни волі і вольових якостей.

Аналіз мотиваційної сфери правопорушників дозволяє знайти різні форми регуляції ними поведінки. Однобічність, незрілість їхньої мотиваційної сфери часто полягає у вузькій тимчасовій орієнтації мотивації, що виражається в прагненні "жити сьогоднішнім днем", "плисти за течією", користуватися тим, що "попадає в руки" і т.д.

Властивості, що характеризують пізнавальну сферу правопорушника, приймають часом різновид неадекватних пізнавальних стереотипів і ригідних стандартів сприйняття інших людей, соціальних ситуацій. Насамперед це виявляється в ригідності, малорухомості сприйняття, його негнучкості, у приписуванні іншій людині властивостей, якими вона не володіє або, навпаки, "збідніння" змісту особистості іншої людини. Своєрідне сприйняття правопорушниками працівників правоохоронних органів, яких вони поголовно відносять до категорії "Вони", тобто осіб, спеціально поставлених, щоб карати, судити, пригноблювати і т.д.

Наявні факти показують, що насильницьким злочинцям властиві такі якості, як зневага інтересами особистості, неповага до честі, гідності і здоров'я іншої людини. Корисливі злочинці виявляють облудність, лицемірство, користь і корисливість, прагнення ухилитися від продуктивної праці. Хулігани виявляють риси моральної розбещеності, зневаги правилами поведінки в суспільстві і нестриманості. Серед характерологічних якостей правопорушників часто називають недисциплінованість, неорганізованість, недовірливість, замкнутість, лінь і ін.

У залежності від переваги тих або інших особистісних властивостей, ступеня виразності асоціальних установок, рівня кримінальної зараженості, кримінального досвіду і кваліфікації й інших основ може бути проведена психологічна класифікація правопорушників (злочинців). Цікава в цьому змісті класифікація В.М. Бехтерєва, що підкреслював, що в одних випадках в основі злочину лежать особливості емоційної сфери, надзвичайна дратівливість, імпульсивність. Таких осіб він називає "злочинці по пристрасті". В інших випадках злочинність має причиною недорозвиненість моральної сфери, прагнення задовольнити свої потреби без особливої праці. Такі злочинці звичайно роблять протиправні дії з обміркованим наміром. В.М. Бехтерев називає їх "злочинцями, позбавленими морального почуття" або "уродженими злочинцями". Третя категорія - це недоумкуваті злочинці, що унаслідок недоліків в інтелектуальній сфері не можуть оцінити значення прав власності і розходжень між добром і злом. Четверта категорія - "злочинці з ослабленою волею", що відрізняються лінню і нездатністю до систематичної праці. Відома класифікація злочинців, проведена професором С.В. Познишевим. Насамперед він розділяв злочинців на ендогенних (що скоїли злочини в силу внутрішніх, особистісних факторів, що свідомо встали на злочинний шлях ) і екзогенних ( що стали на злочинний шлях у силу впливу зовнішніх обставин, життєвої ситуації, що склалася, інших людей). Потім у цій класифікації виділяються професійні злочинці (професіонали) і кримінолоїди. На закінчення даються 4 категорії злочинців:

а) емоційні;

б) морально ослаблені;

в) емоційні й одночасно морально ослаблені;

г) що скоїли злочин у стані збудження під впливом наркотиків і алкоголю.