Це дозволяє визнати, що позовна заява може бути пред’явлена до суду при наявності певних передумов. Перш за все, передумовою права прокурора на звернення до суду є пряме зазначення в законі про можливості подання заяви на захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів. Адже, при прийняті позовної заяви (заяви) суддя має перевірити, яка саме правова норма надає прокурору право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. У разі відсутності такої норми суддя відмовляє у прийняті позову.

Саме завдяки цьому реалізація прокурором права на пред’явлення позову залежить від наявності інших передумов, встановлених законом. Зокрема до таких передумов відносяться: а) підвідомчість справи суду; б) відсутність судового рішення або ухвали суду про закриття провадження по справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрали законної сили; в) відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; г) відсутність рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим. Крім того прокурор зобов’язаний дотримуватися також правил підсудності (статті 107–117 ЦПК).

Позивачем за позовом пред’явленим прокурором, який відповідно до ст. 45 ЦПК звернувся до суду в інтересах інших осіб або держави чи суспільних інтересів, у всіх випадках є та особа, фізична чи юридична, на захист прав і законних інтересів яких він заявив позов. У позовної заяві повинно бути вказана саме ця особа; суд зобов’язаний повідомити її про порушення цивільного процесу і можливості прийняти в ньому участь в якості позивача. Тобто прокурор не може взяти на себе роль позивача чи третьої особи з самостійними позовними вимогами.

Водночас прокурор користується не тільки процесуальними правами сторони, але й несе процесуальні обов’язки сторони в процесі. Це значить, що він, перш ніж пред’явити позов, повинен вияснити деякі матеріально-правові та процесуальні питання, а саме: визначити осіб, які будуть виступати в якості позивача та відповідача по справі, а також заінтересованих в результаті вирішення справи інших осіб; з’ясувати підвідомчість і підсудність справи; коло доказів на підтвердження позову; відповідність позову формі та змісту (ст. 119 ЦПК).

Насамперед в ньому мають бути обґрунтовані причини неможливості пред’явлення позову самою особою, в інтересах якої подається позовна заява (п. 6 ст. 119 ЦПК). Це значить, що твердження у заяві про неможливість громадянина самостійно пред’явити позов може бути визнано обґрунтованим і достатнім для прийняття такої заяви до провадження суду при умові, що воно підтверджено відповідними документами, доданими до заяви (медичним висновком про стан здоров’я заінтересованої особи, яке виключає його можливість звернення до суду, копією рішення суду про визнання цієї особи недієздатною та іншими).

Прокурор повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (п. 1 ст. 120 ЦПК). Слід зазначити, що правила цієї статті не поширюються на позовні заяви у трудових справах і справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду (п. 2 ст. 120 ЦПК).

Якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 та 120 ЦПК, суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє прокурора і надає йому строк для усунення недоліків (ч. 1 ст. 121 ЦПК). Якщо прокурор відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконує вимоги, визначені у статтях 119 і 120 ЦПК, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. В іншому випадку вона вважається неподаною і повертається прокурору (п. 2 ст. 121 ЦПК).

У суді першої інстанції позовна заява прокурора реєструється, оформляється і передається судді в порядку черговості (п. 1 ст. 118 ЦПК). Прокурор має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов’язані між собою (п. 2 ст. 118 ЦПК).

ВСТУП ПРОКУРОРА У РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

У п. 1 ст. 45 ЦПК передбачено участь прокурора у розгляді цивільних справ. Використовуючи повноваження, надані як особі, яка бере участь у цивільному судочинстві, прокурор виконує завдання, визначені статтями 4, 34 Закону України „Про прокуратуру”. Стаття 34 цього Закону зазначає, що прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів та підкорення їх тільки закону, зобов’язаний сприяти виконанню вимог закону.

Насамперед, прокурор бере участь у попередньому судовому засіданні (ст. 130 ЦПК), де суд, за його заявою може вжити заходи для забезпечення поданого ним позову (ст. 151 ЦПК), а також вирішити інші питання. Під час розгляду справи прокурор зобов’язаний виявляти повагу до суду, виконувати процесуальні норми, що регламентують порядок судового розгляду справ, беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого (ст. 162 ЦПК). Втручання прокурора у будь-якій формі