Протилежна сторона може визнати апеляційну скаргу прокурора обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Таке визнання враховується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи (п. 5 ст. 300 ЦПК).

За результатами розглянутої в апеляційному порядку цивільної справи суд постановляє рішення чи ухвалу, в яких даються відповіді на апеляційну скаргу прокурора у справі, щодо наслідків нового (повторного) розгляду і вирішення цивільної справи, перевірки з фактичного і правового боку рішення (ухвали) суду першої інстанції, їх обґрунтованості та законності. Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами, встановленими для порядку вирішення питань колегією суддів (ст. 19 ЦПК), і керуючись загальними вимогами до судових рішень та ухвал (глава 7 розділу ІІІ ЦПК) з винятками і доповненнями, зазначеними у статтях 314 – 316 ЦПК.

Слід зазначити, що у новому ЦПК суттєвих змін зазнала процедура касаційного оскарження. Поки що чинний кодекс у ст. 319 визначає судом касаційної інстанції Верховний Суд. У новій редакції вказано, що касаційною інстанцією в цивільних справах є суд, визначений Законом „Про судоустрій України” як суд касаційної інстанції в цих справах (ст. 323 ЦПК).

Законом „Про судоустрій України” визначено систему судів загальної юрисдикції: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний суд України. Проте, як відомо, рішенням Конституційного Суду від 11 грудня 2003 р. № 20-рп/2003 у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів щодо конституційності п. 3 ч. 2 ст. 18, статей 32–37, пп. 5 п. 3 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” закону „Про судоустрій України” зазначені норми визначені неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення. Конституційний суд виходив з того, що системний аналіз положень частин 2, 3, 4 ст. 125 і п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції засвічує, що побудова системи судів загальної юрисдикції узгоджується зі стадіями судочинства, відповідними формами провадження (зокрема, в апеляційній і касаційній інстанціях). За змістом цих положень апеляційною інстанцією названі апеляційні суди, а касаційне провадження може здійснюватися у відповідних судах, визначених в ст. 125 Конституції. Таким чином, Конституційний суд дійшов висновку, що утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду суперечить статтям 125, 129 Конституції. Отже, можна зробити висновок, що єдиною касаційною інстанцією в цивільному судочинстві на сьогодні залишається Верховний Суд України, тобто його Судова палата у цивільних справах.

Варто нагадати, що у касаційному порядку можуть бути переглянуті рішення (ухвали) суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. За ст. 324 ЦПК об’єктами касаційного оскарження можуть бути рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду. Крім того, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Отже, за новим ЦПК ухвали суду першої інстанції, розглянуті в апеляційному суді та прийняті за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду допускається до касаційного оскарження не у всіх випадках, а лише тоді, коли це не дає можливості продовжувати провадження у справі. І це логічно, адже інші ухвали, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, можуть бути розглянуті в межах касаційного оскарження рішень суду першої інстанції, розглянутих апеляційною інстанцією, та рішень апеляційного суду.

У новому ЦПК збільшено строк на касаційне оскарження до 2 місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ст. 325 ЦПК), тобто з моменту їх проголошення. ЦПК передбачає також подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції, а не через суд першої інстанції, як це було раніше.

У Верховному Суді цивільна справа розглядається колегією у складі 5 суддів. У касаційному порядку може бути перевірено лише правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. Касаційна інстанція не наділена правом встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими тощо (ст. 335 ЦПК). Тому прокурор, при поданні касаційної скарги, повинен зазначити норми, які були порушені чи неправильно застосовані судом, та в чому саме полягає ці порушення.

Статтями 353 – 360 ЦПК встановлено норми щодо перегляду рішень у зв’язку з винятковими обставинами. Порівняно з ЦПК 1963 р. в новому кодексі вказані норми щодо перегляду судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами виділені в окрему главу. Перегляд судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами – один з видів проваджень в цивільному процесі, окрема його стадія. Такий перегляд є особливим та має певні відмінності порівняно з іншими видами.

Зокрема, ст. 353 встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також які не брали участь у справі, коли суд вирішив питання