Особливістю римського договору найму речі було те, що
римське право з суворою послідовністю дотримувалось обов'язкової
правової природи договору майнового найму. Це означало, що якщо
наймодавець до закінчення строку договору продавав (чи іншим
способом відчужував) здану у найм річ, то новий власник не був
пов"язаний договором свого попередника. Гай пвсав:"Якщо хто-
небудь здав другому у найм помістя для вилучення плодів чи здав
житло, а пізніше за будь-якої причини продає помістя чи житло,, він
повинен потурбуватися, щоб у силу цього договору (продаж)
покупець дозволив наймачу вилучити плоди, жильцю - жити у домі,
інакше той, кому це заборонено заявить позов ( до наймодавця) із
договору найма". У цьому проявлялась соціально-економічна
залежність наймачів від наймодавців.

У випадку продажу предмету найму подальше збереження договору залежало від волі нового власника переданої у найм речі.

Договір найму послуг - консенсуальний контракт, за яким одна сторона - яка найняла, приймає на себе зобов'язання виконати за обумовлену винагороду певні послуги на користь другої сторони – наймача.

Цей вид договору не одержав широкого

розповсюдження і розвитку у Стародавньому Риму в силу наявності рабства. Всі необхідні послуги виконувалися рабами. Крім того вся фізична праця вважалася приниженням гідності вільної людини і тому зневажалася. Тим не менш, інколи виникала необхідність у наданні послуг саме вільними: висока кваліфікація та майстерність вільної людини, незалежність від патрона. Широкого розповсюдження набула творча праця, діяльність осіб вільних професій, які за свою працю одержували гонорар.

Предметом договору найму послуг була фізична праця,
яка виконувалась за вказівками наймача (догляд за дитиною, догляд
за перестарілими, праця у саду і т.д.). Їх предметом не могли бути
послуги юридичного характеру.

Договори найму послуг і договори підряду дуже близькі між собою, їх предметом є праця, але у договорі підряду предметом є готовий результат, який необхідно було передати замовнику. У першому випадку наймача цікавив сам процес роботи, у другому, замовника процес роботи не цікавив. Його інтерес заключався у одержанні у зазначений строк готового результату роботи -збудованого дому, пошитого одягу, відремонтованої речі.

Договір найму послуг - двосторонній. У ньому кожна сторона несла певні обов'язки і мала права. Особа, яка наймалась, зобов'язана була виконати послуги за вказівками наймача, у суворій відповідності з договором на протязі встановленого договором строку і, крім того, особисто. Заміна особи, яка найнялася, другою особою не допускалася.

Якщо особа не могла виконати роботи зазначеної в договорі з вини наймодавця, за нею зберігалося право на винагороду. Наймодавець зобов'язаний був оплатити виконані послуги в обумовленому розмірі і у зазначені строки. Якщо послуги не виконувались у зв"язку з хворобою особи , яка найнялась, чи з будь-якої іншої причини, виконання послуг наймодавець оплачувати не зобов'язаний.

Договір підряду ( договір найму праці ) консенсуальний контракт, за яким одна сторона – підрядчик приймає на себе обов'язок виконати за обумовлену винагороду певну роботу і завершений результат передати другій стороні - замовнику у зазначений строк.

Предметом договору є не просто праця, не процес, не технологія, а саме готовий результат, який підрядчик і зобов'язаний передати замовнику. Якщо результату не буде ( хоча замовник наполегливо трудився ), договір вважається невиконаним.

У цьому договорі про найм роботи сторонами є замовник, який здає роботу (локатор), і сторона, яка виконує роботу повністю чи частково з матеріалу замовника. Робота, виконана повністю з матеріалів підрядчика, перетворює цей договір у договір

купівлі-продажу.

Підрядчик зобов'язаний якісно виконати роботу і у зазначений строк передати готовий результат замовнику. Робота повинна бути виконана у суворій відповідності з умовами договору. Якщо у ході виконання роботи виявиться необхідність відступити від умов договору підрядчик повинен повідомити про це замовника і продовжувати роботи лише при його згоді. Для виконання роботи підрядчик має право залучати третіх осіб, так званих субпідрядників, однак він відповідає перед замовником за їх дії. Підрядчик несе відповідальність за упущення при виконанні роботи, зроблені ним за будь-якої вини, у тому числі і за легку необережність . Підрядчик виконує роботу на свій ризик . Отже, якщо робота буде виконана, але до передачі замовнику випадково загине, збитки від цієї загибелі результату роботи несе підрядчик.

Підрядчик має право вимагати прйняти виконану роботу чи її оплатити, якщо вона виконана у відповідності з договором.

Основний обов'язок замовника (наймача, локатора) полягає в оплаті готового результату роботи. Оплата може проводитись або за повністю виконану роботу або за окремо виконану частину роботи. Однак, якщо у процесі виконання роботи виявиться її подорожчання порівняно з обумовленою винагородою, підрядчик зобов'язаний довести до відома замовника і продовжувати роботу тільки за його згодою. Замовнику належить право вирішувати - продовжувати роботу чи відмовитись від договору.

Ось такі три види договорів довгий час існували в Стародавньому Римі. Кожен зі своїми перевагами і недоліками, плюсами і мінусами. Але все ж і вони відіграли значну роль в історії становлення договору майнового найму.

Щодо нашої країни, то довгий час, задовго до виникнення оренди існували такі поняття як рента і чинш винайму.

Рентою називається частина доходу витвору (продукції) яку одержує властитель багацтв природи, приміром властитель землі, зужиткованої при тій продукції.

Треба відрізняти ренту від чиншу винайму. Часом у чинші міститься тільки сама рента, а частіше, рента є лише частиною чиншу. "Якщо винаймити такий грунт, що на його справлення властитель не видав нікому ані