нього ніякого капіталу, то річ ясна, що платиться лише за дари природи, котрі є його власністю, тобто платять лише за ренту. Отож, в цьому випадку, крім ренти нічого не ввійде в склад чиншу. Якщо ж властитель дає разом з землею і той капітал, що вложив в неї, тобто будинки економічні, знаряддя господарські, зерно під засів, худобу, то чинш, котрий треба платити, є не лише самою рентою, тобто платнею за користування з дарів природи, але є і зиском і доходом від вложеного капіталу".

Отже, можна сказати, що рента є деколи те ж саме, що і чинш.

У нашій країні до 1963 року розмежування між договором майнового найму, договором оренди і договором побутового прокату не було. Всі ці відносини майнового найму регулювалися Основами цивільного законодавства (ст.53-55) і Цивільним кодексом (Глава 25.).

Так за договором майнового найму наймодавець зобов'язується подати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.***

Обов'язковою умовою договору майнового найму є його оплатність. Наявність цієї умови і відрізняє його від договору про безоплатне користування майном.

Договір майнового найму передбачає передачу майна наймачеві у тимчасове користування, а не у власність чи в оперативне управління (у відносинах між державними організаціями). При передачі речі за плату у власність іншої сторони матиме місце договір купівлі-продажу, а не майнового найму.

Сторонами зазначеного договору можуть бути як громадяни, так і організації.

Останні можуть виступати і наймачами І наймодавцями, як правило, коли це передбачено їх статутом чи положеннями. Проте, не буде протиправним укладення договору майнового найму організацією і в тому випадку, коли така дія організації хоч і не передбачена статутом чи положеннями, але обумовлена характером її діяльності з метою виконання _________________________

Яковлин А. Украинский кодекс 1743 "Право, по котором судится малороссийский народ" Мюнхен; издат-во "Заграва", 1949р. ст.45

Яковлин А. Украинский кодекс 1743 "Право, по которому судится малороссийский народ" Мюнхен, 1949 р. ст.46

Цивільний кодекс України. Глава 25. Ст.256.

господарського плану, при умові, що ця діяльність не суперечить змісту спеціальної правоздатності даної організації.

Здавати майно у найм може не тільки його власник або
організація, в оперативне управління якої передана дана річ, а й
громадянин і юридична особа.

Предметом договору майнового найму можуть бути тільки індивідуально визначені речі, і такі, що не споживаються, оскільки наймач з припиненням договору зобов"язується повернути наймодавцеві ту саму річ. Не можуть бути предметом цього договору землі сільськогосподарського призначення, сади і виноградники. Державні підприємства можуть бути предметом договору найму лише у відносинах між організаціями і не можуть здаватися в найм окремим громадянам.

В нормативних актак і на практиці договір майнового найму часто називають "орендою" або "прокатом". З правової точки зору між цими термінами різниці немає.

Договір майнового найму вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Проте, оскільки найм майна між організаціями, як правило, заздалегіть планується, то укладення договору майнового найму в цих випадках може мати місце лише на підставі адміністративного акту. Необхідність адміністративного акту для укладення договору передбачається відповідними нормативними актами. Так пункт 2 Інструкції від 30 січня 1969 року передбачає, що всі нежилі приміщення і будинки в цілому можуть здаватися в оренду за рішенням виконкомів місцевих Рад народних депутатів або на підставі яких орендарі зобов"язані укласти договори.

Адміністративний акт у відносинах між організаціями, там де він є обов'язковим має подвійне значення. Він є необхідною передумовою укладення договору (за відсутністю ттакого акту договір буде

визнаний недійсним). Адміністративний акт, як правило, визначає основні умови договору організаціями. Умови договору, що не відповідають адміністративному акту, повинні бути визнані недійсними.

У відносинах між громадянами договір майнового найму може укладатись у письмовій або усній формі. Проте, договір на строк більше одного року, незалежно від суми і предмета, повинен укладатися в письмовій формі.

Отже, при визначенні форми договору надається переважне значення тривалості договірних відносин. У п.2 ст.44 форма договорів, що укладаються між громадянами, ставиться в залежність не від строків, а від їх суми. При цьому, необхідно мати на увазі, що сума договору визначаєтьсмя не вартістю зданого в найм майна, а сумою найомної плати.

Для наймача має значення стан найнятого майна. В звмязку з цим закон передбачає, що наймодавець повинен надати майно наймачеві в стані, що відповідає умовам договору і його призначенню. Тому ательє прокату побутових речей зобов'язане в присутності наймача перевірити справність предметів, що видаються на прокат.

Цивільний кодекс 18.07.1963 року встановлює відповідальність наймодавця перед наймачем за всякі недоліки в майні, крім тих, які були застережені ним при укладенні договору.** Якщо за Цивільним кодексом 1922 року наймодавець міг бути звільнений від відповідальності за недоліки в майні, непомічені наймачем з його вини, наприклад, через неуважність при огляді найнятого майна, то за чинним законодавством за такі недоліки наймодавець повинен нести відповідальність при умові, що про них він не попередив наймача. Тобто, до уваги береться лише поведінка наймодавця - попередив він чи ні наймача про наявність даного недоліку в майні.

Разом з тим, слід мати на увазі, що до недоліків майна, за які