________________

Догверт А.С., Кузнєцова И.С. Индивидуальная й деятельность.,-К. Вища школа, 1986р. с. 199

прокат майна те, що воно не нове, коли це майно справне і в договорі немає

умови про надання наймачеві в користування нової речі.

Цивільний кодекс 1963 року до деякої міри обмежив право наймача здавати найняте майно в піднайом. Так, згідно ст.168 Цивільного кодексу 1922 року наймач, як правило, міг здавати найняте майно в піднайом без дозволу наймодавця. Такий дозвіл вимагався лише тоді, коли це прямо було передбачено договором , а також при здачі в піднайм державного майна.

За новим Цивільним кодексом здача майна в піднайм, як правило, може мати місце лише за згодою наймодавця. Це правило може бути змінено спеціальним законом або договором. Тому можна зробити висновок, що за діючим законом відмова наймодавця від здачі майна в піднайм не підлягає оскарженню в суді.

В порядку винятку з правил цієї статті ряд об’єктів взагалі не дозволяється здавати в піднайм, зокрема, речі побутового прокату, орендовані автомобілі, вагони, кораблі, будівельні машини та інше.

Якщо за Цивільним кодексом 1922 року (п.6 ст.171) підставою для дострокового припинення договору майнового найму з ініціативи наймача могло бути непроведення всякого ремонту, що лежав на обов'язку наймодавця, то за новим законом, підставою для припинення договору може бути непроведення наймодавцем тільки капітального ремонту. Непроведення наймодавцем поточного
ремонту, хоч він до цього і був зобов’язаний договором або законом, не дає права наймачу вимагати дострокового розірваннядоговру. Припинення договору з цієї підстави може мати місце тільки при наявності вини наймодавця.

Глава 25 Цивільного кодексу регулювала всі види договору майнового найму. Тільки з прийняттям Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про оренду і орендні відносини в СРСР” від 7 квітня 1989 року, а також Закону України “Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року орендні відносини в Україні регулюються даними законодавчими актами, а у випадках

____________

Цивільний Кодекс України Глава 25. Ст.257

Цивільний Кодекс Української РСР,- Право України, 1993, № 11-12, с. 1-66

передбачених ними, - рішеннями Кабінету Міністрів України, Фонду Державного майна україни. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Цей Закон регулює:

організаційні відносини, пов"язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів:

майнові відносини між орендодавцями і орендарями щодо господарського використання державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Також, Закон регулює відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Оренда майна інших форм власності може регулюватися
положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Також, з метою підвищення ефективності використання державного майна, зданого в оренду , та забезпечення прав громадян України на участь у приватизації майна Державних підприємств Кабінет Міністрів України видав Декрет "Про додаткове регулювання орендних відносин" від 15.12.1992р. який встановлює деякі особливості передачі майна в оренду і приватизації державного майна.

________________________

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92р. З наступними змінами і доповненнями. Ст. 1

Декрет Кабінету Міністрів України Про додаткове регулювання орендних відносин. Від 15.12.92 року. № 9-92 ."Голос України" 15.01.93

Орендні відносини в Україні регулюються також рядом інших норматних актів, але все ж переважне значення надається Закону.

1. 2 . Регулювання орендних відносин в вітчизняному законодавстві України

Однією з умов успішного і безконфліктного здійснення перетворень відносин власності в країні у процесі приватизації державних підприємств повинна бути свобода вибору організаційно-правових форм підприємництва. Кожна з них має свої переваги і недоліки, але тільки при свободі їх вибору вони можуть зайняти належне їм місце в ринковій економіці. Разом з тим, аналіз виявив, що в процесі приватизації в країні проявляється ряд негативних тенденцій. Однією з них є дискридитація з боку державної влади, органів приватизації, оренди державних підприємств з наступним їх викупом трудовими колективами.

Виходячи з особливостей правового регулювання орендних відносин, можна виділити декілька етапів у розвитку оренди.

На першому етапі (1990-1992р.) велике поширення оренди зумовлюється тим, що в умовах мораторію на зміну форм власності, який був прийнятий Верховною Радою України в листопаді 1990 року, перехід на оренду був єдиним виходом для колективів підприємств, щоб вивести підприємство з-під прямого директивного управління міністерств і відомств, підвищити рівень мотивації праці і ефективності виробництва. Регулювання орендних відносин здійснювалося на основі досить ліберальної законодавчої бази.

З прийняттям пакету законів про приватизацію оренда мала втратити своє значення, оскільки природним було би поширення прямого викупу підприємств їх трудовими колективами. Однак, цього не трапилось. Суть в тому, що законодавство України щодо приватизації практично