власність лише за умови перемоги на аукціоні або конкурсі. При обмеженості коштів у працівників така можливість, у більшості випадків, є також декларативною.Тому, після виходу Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10 квітня 1992р., який дозволяє орендному колективу викуп орендованого державного підприємства протягом трьох років після укладання угоди про оренду, почався другий етап, що характеризується створенням найбільш сприятливих умов і поширенню оренди.

Так, тільки за січень-жовтень 1992 року в органах приватизації було укладено 1200 договорів оренди , з них 1100 з правом наступного викупу, а також було отримано попередню згоду на оренду ще 1100 підприємств

Якщо на початок 1992 року в промисловості України налічувалось усього 794 орендних підприємств, то на початок 1993 р. їх стало 1928, тобто кількість їх зросла бульш як у 2,3 рази. При цьому треба взяти до уваги, що за цей час почався інтенсивний процес викупу орендних підприємств трудс^мй колективами, тоді як інші напрямки приватизації фактично не дістали поширення. Так, з 68 підприємств, що приватизувалися протягом 1992 року і трьох місяців 1993 року 58 - орендні.

Частка орендних підприємств в загальному обсягу промислової продукції з 1 липня 1992 року по 1 жовтня 1993 збільшилась з 14,8 до 27,3 %, а у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу - з 14,8 до 18,5%. Як видно з наведених даних , орендні підприємства відіграють значну роль у сформуванні промислового потенціалу України. Кількість орендних будівельних організацій збільшилася з 494 в 1991 р. до 666 в 1992р., тобто у 1,3 разц, а обсяг виконання ними підрядних робіт, відповідно З 3,3 млрд. крб. до 120,1 млрд . крб. Значне поширення орендних відносин має місце і в інших галузях суспільного виробництва, таких як торгівля, побутове обслуговування, громадське харчування.**

Поширення оренди з наступним викупом серед колективів державних підприємств викликало цілеспрямовану протидію такому шляху приватизації з боку уряду та органів приватизації.

_____________________

Ковальов О. Рудченко О. Регулювання орендних відносин в Україні та ефективність функціонування орендних підприємств. Економіка України. 1995р.№4,ст. 17-21

Ковальов О. Рудченко О. Регулювання орендних відносин в Україні та ефективність

функціонування орендних підприємств. Економіка України. 1995р.№4,ст. 17-21

Так, 15 грудня 1992 року за № 9-92 був виданий Декрет Кабінету Міністрів України "Про додаткове регулювання орендних відносин", який започаткував третій етап розвитку орендних відносин.

Так, згідно Декрету Кабінет Міністрів постановляє :

1. Установити, що орендна плата є фіксованим платежем, який орендар вносить орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності.

Розмір орендної плати визначається з урахуванням вартості орендованого майна.

2. Установити, що при передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, а також нежилих приміщень орендодавець повинен одержати на це згоду органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, та погодити з ним істотні умови договору оренди.

3. Установити, що приватизація державного майна, зданого в оренду, здійснюється в порядку, встановленому законодавством про приватизацію. У разі коли договором оренди передбачено право орендаря на викуп орендованого майна, приватизація здійснюється за згодою орендаря.

У разі відсутності згоди орендаря на приватизацію орендованого державного майна, в тому числі шляхом його викупу за договором оренди з правом викупу, договір оренди не може бути продовжений на наступний термін після закінчення терміну, на який його було укладено, за ініціативою орендаря.

Приватизація цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду з правом викупу за укладеними до набуття чинності цим Декретом договорами оренди, в яких було визначено умови викупу (ціна, порядок, терміни та засоби платежу), здійснюється на умовах, передбачених договорами.

Якщо в договорах оренди, укладених з правом викупу до набуття чинності цим Декретом, умови викупу не визначено і орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду, сторони договорів оренди, визнані такими відповідно до законодавства України, протягом півтора року з дня набуття чинності цим Декретом вносять до вказаних договорів належні зміни і доповнення. При цьому вартість майна, що підлягає викупу, визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення цих змін і доповнень. В умовах викупу в договорі оренди обов'язково визначається квота використання майнових приватизаційних сертифікатів організацією орендарів.

У разі невнесення в договір оренди з правом викупу вказаних змін і доповнень у зазначений термін орендар втрачає право на викуп об"єкта оренди.

Організація орендарів для цілей викупу орендованого державного майна має права і обов'язки товариства покупців.

Цей Декрет, по суті, забороняє можливість викупу трудовим колективом підприємства, яке він орендує. 15 травня 1993 року Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" організаціям орендарів було дозволено викуп підприємства за умови, що договір оренди з викупом був укла жий до набуття чинності Декрету № 9-92 Але заборона щодо укладення договорів оренди з правом наступного викупу залишилася в силі. Після таких дій уряду кількість договорів оренди значно скоротилася.

Треба зазначити, що оренда з наступним