Конспект лекцій
з дисципліни
“Організація роботи судових та правоохоронних органів”
У конспекті лекцій надається юридичне визначення основних понять курсу, висвітлюються питання про діяльність суду та правоохоронних органів України; структуру та організаційні питання діяльності суду, правоохоронних органів; розглянуто законодавство в цій сфері (акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністів України, міжвідомчі та відомчі акти, постанови Пленуму Верховного Суду України, накази Генерального прокурора України, міжнародно–правові документи). Докладно висвітлюється організація та гарантії діяльності суддів, прокурорів, слідчіх, дізнавачів, адвокатів, службових осіб органів юстиції.
Надані в конспекті лекцій визначення засад діяльності держави із захисту прав людини, охорони правового порядку, державного впливу на негативні явища дуже важливі для формування фахового світогляду дізнавача.
Для фахівців органів дізнання МНС України.
В С Т У П
Мета конспекту лекцій з “Організації судових та правоохоронних органів”- допомогти фахівцям органів дізнання МНС України засвоїти найбільш суттєві питання цієї дисципдліни, що є вступною до загальної юридичної проблематики.
В конспекті лекцій надане юридичне визначення загальних понять курсу, висвітлені положення законодавства про діяльність суду та правоохоронних органів, основи здійснення правосуддя, розглянуті питання статусу суддів, судової системи України, правового статусу прокуратури України, органів внутрішніх справ, органів юстиції, адвокатури, органів досудового розслідування злочинів.
Особлива увага у конспекті лекцій приділяється поняттю та засадам виявлення та розслідування злочинів.
У зв`язку з впровадженням принципу верховенства права, в конспекті лекцій по - новому розглянуто сутність законності, яка змістовно збагачується. Законність розглянута як правова цінність, засвоєння і дотримання якої важливе для усіх учасників правозастосовного процесу в нашій державі. В роботі є актуальним питання про необхідність трансормації функцій держави в бік посилення конституційних гарантій тих цінностей, які мають втілюватися в повсякденному житті, демократизації владних інституцій, покращення взаємодії влади й людини.
Основну увагу в роботі приділено органам, які посідають центральне місце в правозастосовній діяльності. Значною мірою висвітлене питання статусу посадових осіб цих органів, їх компетенція.
Конспект лекцій написаний з урахуванням реформ, які проходять у судовій системі, системі інших правоохоронних органів України, актуалізована інформація про задачі, функції, повноваження зазначених органів, визначена їх роль на сучасному етапі будівництва правової держави.
Надане в конспекті лекцій визначення засад діяльності держави із захисту прав людини, охорони правового порядку, державного впливу на негативні явища дуже важливе для формування фахового святогляду дізнавача.
Тема 1. ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ
“ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ”
План
Вступ.
Правоохоронна діяльність: поняття, сутність та основні ознаки.
Органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, їх загальна характеристика.
Предмет дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів”, її місце серед інших юридичних дисциплін.
Законодавство про діяльність суду, правоохоронних і правозахисних органів.
Висновки.
Діяльність державних та громадських органів охоплює різні сфери життя. Держава виконує багато внутрішніх і зовнішніх функцій: забезпечення розвитку економіки в цілому, окремих її сфер, здійснення зовнішньої політики, створення умов для розвитку науки, культури, освіти, підтримання обороноздатності країни та багато інших.
Але одне з центральних місць посідає виконання завдань по захисту прав і свобод людини та громадянина, забезпеченню правопорядку і законності, захисту прав і законних інтересів державних та недержавних організацій, боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.
Така діяльність здійснюється спеціальними органами, які мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності від інших органів держави. У вивченні особливостей правового статусу цих органів і полягає основне завдання цього курсу. Будуть розглянуті загальнотеоретичні питання про зміст і призначення судової, правозахисної та правоохоронної діяльності, а також конкретні питання про компетенцію вповноважених державних органів, їх структуру, підпорядкованість, взаємодію, статус службових осіб цих органів.
Правоохоронна діяльність: поняття, сутність та основні ознаки
Поняття правоохоронної діяльності широко використовується в правовій літературі. Але ще й досі не чітко визначені ознаки правоохоронної діяльності, не розмежовані поняття правоохоронної діяльності та спеціальної правоохоронної діяльності, іноді правоохоронну діяльність не відрізняють від судової та правозахисної.
Правоохоронна діяльність – багатоаспектна. Політичними, управлінськими та правовими засобами її спрямовано на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів.
Структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрямки:
- діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства;
- діяльність органів прокуратури;
- діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів;
- діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону та правопорядку.
Кожен напрям правоохоронної діяльності має суттєві особливості і ознаки.
Основна ознака правоохоронної діяльності полягає в її властивості охороняти права фізичної або юридичної особи публічно встановленими процедурами. Вона впливає на поведінку людей за допомогою використання дозволів, приписів, заборон або реалізації юридичної відповідальності. Вона виступає своєрідним охоронним інструментом держави.
Протидія правоохоронній діяльності є небажаною, а в певних випадках, не допустимою. Осіб, які перешкоджають правоохоронній діяльності, може бути притягнуто до юридичної відповідальності.
Другою ознакою правоохоронної діяльності є процедурний характер діяльності. Способи здійснення правоохоронної діяльності складаються із спеціально встановлених юридичних процедур, таких як подання позову, звернення, опитування, допит та ін. Порушення посадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнають істотним порушення процесуального законодавства. Усі процедури правоохоронного призначення є формально визначеними і мають протокольну форму. Це означає, що будь - яка процесуальна дія (порушення кримінальної справи, затримання підозрілого, допит, обшук) має протоколюватися з дотриманням вимог закону.
Третьою ознакою правоохоронної діяльності визнають професійну ознаку особи, яка є суб'єктом такої діяльності. Здійснювати таку діяльність має лише компетентна, фахово підготовлена, вповноважена державою посадова особа. За характером виконуваних повноважень слід розмежовувати прокурорські, слідчі, оперативні, дізнавательські, нотаріальні, виконавчі та контрольно – перевірочні правоохоронні дії. Право здійснювати такі дії не можуть делегуватись іншій посадовій особі.
Обсяг