правоохоронних органів процесуальних дій у конкретній справі в напрямку обвинувачення або виправдання та розв'язанням інших питань за суттю.
Цивільно – процесуальне право регламентує порядок судочинства в цивільних справах. Цій категорій справ притаманні майнові та деякі немайнові спори. Це дуже широке коло справ, наприклад, про розірвання шлюбу, про виселення, по відновленню на роботі та інші.
Законодавство про діяльність суду, правоохоронних та правозахисних органів.
Судові та правоохоронні органи виконують дуже важливу діяльність, яка потребує ретельної правової регламентації.
Особливе місце серед законодавчих та інших правових актів займає Конституція України. В ній вирішені найбільш принципові питання державного та суспільного життя. Значення конституційних приписів полягає у тому, що вони мають по відношенню до усіх правових актів України вищу юридичну силу, є обов'язковими те тільки для громадян та державних органів, але й для тих, хто видає їх.
В останні роки все більше уваги приділяється міжнародним угодам. Серед них особливе місце посідають Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року. Він ратифікований і є обов'язковим для виконання на всій території України всіма державними органами.
Закон України “Про судоустрій в Україні” від 07.02.2002 року регулює питання судової організації, встановлює систему судів загальної юрисдикції, закріплює основні засади здійснення правосуддя.
Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996 року закріплює статус, завдання, склад Конституційного Суду, порядок призначення суддів, їх повноваження.
Закон України “Про статус суддів” від 15.12.1992 року закріплює права та обов'язки суддів, гарантії їх незалежності, матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
Закон України “Про прокуратуру України” від 5.11.1991 року розкриває поняття та зміст прокурорського нагляду, інших напрямків діяльності прокуратури.
В цьому курсу будуть вивчатися положення Законів “Про міліцію”, “Про правові засади цивільного захисту”, “Про нотаріат”, “Про службу безпеки України”, “Про державну податкову службу України”, “Про адвокатуру”, “Про оперативно – розшукову діяльність” та ін.
Висновки.
Правоохоронна діяльність – це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушеного права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням встановлених у законі процедур для цієї діяльності.
Правоохоронна діяльність здійснюється спеціальними органами, які мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності від інших органів держави. Основні завдання цієї діяльності полягають у захисті прав і свобод людини та громадянина, забезпеченню правопорядку і законності, захисті прав і законних інтересів державних та недержавних організацій, боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.
До правоохоронних органів належать: органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України; митні органи; органи охорони державного кордону; органи й установи виконання покарань; органи державної податкової служби; органи державної контрольно - ревізійної служби; органи рибоохорони та ін.
Предмет дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів” складається із знань про компетенцію та діяльність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правового захисту та правової охорони. Ця дисципліна відноситься до загальнотеоретичних спеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та права, конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес та ін.
Л І Т Е Р А Т У Р А
Конституція України.
Закон України “ Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12.1993 р.
Закон України “Про правові засади цивільного захисту “ від 24.06.04 р.
Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред.проф. А.М.Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999.
Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. Учебник для юридических вузов и факультетов. Издание 5-е, переработанное и дополненное/ Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Издательство «Зерцало», 2000.
Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.- Київ.
Юрінком Інтер .- 2004.- с.7 – 69.
Мельнік М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Друге видання, виправлене і доповнене. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001.
Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002.
Молдован В.В. Правоохоронні органи: опорні конспекти. – К., 1998.
Організація судових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є Марочкін, В.В.Афанасьєв, В.С.Бабкова та ін., За ред. І.Є Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. – Харків: Право, 2000.
Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб./ В.С. Ковальський, В.Т.Білоус, С.Е.Демський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
ПИТАННЯ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
НА СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ
Правоохоронна діяльність: визначити поняття, сутність та основні ознаки.
Назвати органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, дати їх загальну характеристику.
Визначити предмет дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів”, її місце серед інших юридичних дисциплін.
Законодавство про діяльність суду, правоохоронних і правозахисних
органів.
Тема 2. СУДОВА ВЛАДА ТА ОРГАНИ, ЩО ЇЇ ЗДІЙСНЮЮТЬ.
План
Вступ
1.Поняття судової влади та її співвідношення з іншими гілками влади.
2. Основні ознаки судової влади.
3. Суд як орган судової влади.
4. Поняття та ознаки правосуддя.
Висновки.
Ідея розподілу влади та виділення судової влади як самостійної гілки влади, знайшла своє відображення в законодавстві України лише в кінці ХХ століття, хоча виникла вона вже досить давно.
Ще в працях Аристотеля, Платона, Полібія, Епікура та ін. була закріплена думка про те, що існують елементи держави, які виконують окремі функції. Ці елементи тісно пов’язані між собою, всі вони здійснюють свої функції на основі закону.
Деякі