за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.
Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
В контексті питань, розглянутих в лекції, важливим є проведення диференціації між такими близькими по значенню, але не синонімічними поняттями, як „судова влада”, „правосуддя” і „судочинство”.
Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.
На відміну від правосуддя, судова влада – це права судових органів, якими вони наділені по закону, можливість здійснювати широкі юрисдикційні повноваження; це правовий статус судів, їх місце як особливих органів державної влади. І, крім того, термін „судова влада” включає в себе також само здійснення владних судійських повноважень.
Таким чином, здійснення судової влади значно ширше правосуддя, так як судова влада проявляється в багатьох інших діях суду. Так, усі суди та судові структури зобов’язані узагальнювати судову практику, аналізувати судову статистику. Голови усіх судів вносять в державні органи, установи, організації, посадовим особам подання про усунення порушень закону, причин та умов, що сприяли скоєною злочину. Ці акти зобов’язують тих, кому вони спрямовані, здійснювати відповідні заходи по усуненню зазначених порушень.
Усі зазначені повноваження судів є проявами судової влади, але виходять за рамки правосуддя.
З цього можна зробити висновок про те, що правосуддя – це лише один із засобів здійснення судової влади. Правосуддя треба розглядати в традиційному розумінні цього терміну – як діяльність судів загальної юрисдикції по розгляду і вирішенню цивільних, господарських, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення.
Що стосується терміну „судочинство”, то під ним розуміється діяльність судів по розгляду та вирішенню справ, віднесених до їх відома, а також дії інших суб’єктів, які реалізують свої права та обов’язки, вступають у процесуальні відносини з судом (по кримінальним справам – також з органами дізнання, досудового слідства і прокурором). Так, наприклад, кожний громадянин може звернутися до суду з позовом про відшкодування йому матеріальної шкоди та ін.. Всі ці дії є складовою частиною судочинства, але не правосуддя, яке вповноважений здійснювати тільки суд.
Тому судочинство – поняття більш широке, ніж правосуддя.
Термін „судочинство” в законодавчих актах, науковій, учбовій літературі застосовується разом з терміном „процес”.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. Конституція України.
2. Закон України “Про судоустрій в Україні” від 7.02.2002р.
3. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004р.
4. Грошевой Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади України.-К.- 1997.
5. Єршов В.В. Статус суду в правовій державі.- К.- 1992.
6. Організація судових та правоохоронних органів.- Навч. посібник.-
І.Є.Марочкін, В.В. Афанасьєв., В.С.Бабкова.-Х.-Право.- 2000.
7. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи.- Київ.-
Юрінком Інтер.- 2004.
8. Ковальский В.С. Суд, правоохоронні, правозахисні органи України.- К.
2002.
ПИТАННЯ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
НА СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ
1. Поняття судової влади та її співвідношення з іншими гілками влади.
2. Основні ознаки судової влади.
3. Суд як орган судової влади.
4. Поняття та ознаки правосуддя.
Тема 3. ЗАСАДИ СУДОЧИНСТВА. СУДОВА СИСТЕМА.
План.
Вступ
Загальна характеристика та зміст основних засад судочинства України.
1.1. Засада законності.
1.2. Здійснення правосуддя виключно судом.
1.3. Незалежність суддів.
1.4. Державна мова судочинства.
1.5. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
1.6. Колегіальність та одноособовість розгляду справ.
1.7. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
1.8. Забезпечення доведеності вини.
1.9. Змагальність сторін.
1.10. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду.
1.11. Обов`язковість рішень суду.
1.12. Участь народу у здійсненні правосуддя.
1.13. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.
1.14. Забезпечення обвинуваченому право на захист.
Поняття судової системи України, її основні ознаки.
Висновок
Засади судочинства – це загальні, керівні положення, які встановлюють найбільш суттєві риси даного виду держаної правоохоронної діяльності.
У правовій державі судочинство має бути побудовано на демократичних засадах. Демократичність цих засад полягає в тому, що закріплені в нормах права, вони забезпечують здійснення правосуддя тільки судом, на засадах рівності громадян перед законом і судом, одноособовість і колегіальність розгляду справ, незалежність суддів і підкорення їх лише законові, гласність судового процесу та його повного фіксування технічними засобами, державної мови судочинства. Реальні процесуальні права учасників правовідносин, надійні гарантії їх реалізації, доступність судочинства дозволяють кожній зацікавленій людині реалізувати право на звернення до суду за захистом і на судовий захист, надане Конституцією України. Отже, в засадах відображено демократичні риси й загальну спрямованість права.
Конституція України (ст.129) визначає такі основні засади судочинства: - законність;
рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
забезпечення доведеності вини;
змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
забезпечення обвинуваченому права на захист;
гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
обов’язковість рішень суду.
Засади здійснення судочинства тісно взаємопов'язані і у сукупності становлять єдину систему. Кожна з них відіграє самостійну роль, характеризує галузь законодавства в цілому, але між ними наявні взаємозв'язок і взаємодія, які визначені єдністю мети й завдань судочинства. Дія однієї засади зумовлює дію інших. Кожна з засад не може існувати відокремлено від системи в цілому. Зміст окремих засад розкривається з урахуванням змісту засад іншої галузі права.
За наявною класифікацією в засадах судочинства втілено