Зміст обвинувального висновку викладається в описовій та резолютивній частинах.

В описово-мотивувальній частині викладаються: обставини справи, як вони були встановлені; об'єкт зазіхання; предмет зазіхання, спосіб здійснення злочину й інші її обставини; шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого і наслідками, що настали; характер суб'єктивної сторони - чи навмисне по необережності зроблений злочин; місце, час, мотиви злочину; показання кожного з обвинувачуваних власне кажучи пред'явленого обвинувачення; доводи, приведені їм у свій захист; результати їхньої перевірки; зібрані по справі докази і зведення, що характеризують особистість обвинуваченого; виявлені пом'якшуючі й обтяжуючі його відповідальність обставини.

Описова частина є центральною, складною і найбільш трудомісткою частиною обвинувального висновку. Починається вона з викладення всіх вчинених діянь, щодо яких є підстави вважати що це злочини, їх юридичної оцінки; після цього викладаються окремі епізоди в певному порядку (хронологічному чи системному).

Кожен епізод описується самостійно і цілком із указівкою всіх обставин предмета доказування. Потім викладаються докази.

У резолютивній частині обвинувального висновку приводяться зведення про особистість кожного з обвинувачуваних, дається коротке формулювання пред'явленого обвинувачення з викладом його суті і юридичної кваліфікації.

Формулювання пред'явленого обвинувачення повинне відповідати щонайменше трьом вимогам:—

у ньому зазначені усі факти злочину і дана оцінка ролі кожного з обвинувачуваних;—

воно повинна фактично і юридично збігатися з тим, що було сказано про злочин в описовій частині;—

воно повинна відповідати висновкам постанови про залучення особи в якості обвинуваченого і не виходити за його межі.

В обвинувальному висновку не можуть ставитися в провину обвинувачуваному епізоди, по яких йому не було пред'явлене обвинувачення.

До обвинувального висновку додаються:

список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, із зазначенням їхньої адреси й аркушів справи, де викладені їхні показання або висновки;

довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу й місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;

довідки про речові докази, цивільний позов, заходи вжиті по забезпеченню цивільного позову і можливої конфіскації майна;

довідка про судові витрати в справі за час попереднього слідства з посиланням на відповідні аркуші справи (ст. 224 КПК).

Якщо обвинувальний висновок складений мовою, якою не володіє обвинувачений, він підлягає перекладу в писемній формі на його рідну чи мову, якою він володіє.

6. ВИМОГИ ДО ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ

Обвинувальний висновок має відповідати як загально-правовим засадам (наприклад, законність) так і суто кримінально-процесуальним вимогам, які, певною мірою виходять як із загальних рис, перелічених вище (підписання компетентною особою – слідчим), так і продиктовані метою кримінального процесу: всі злочинці мають бути притягнуті до відповідальності і жоден невинуватий не має бути покараний. Серед них можна виділити як принципи кримінального процесу, так і інші вимоги, характерні для всіх видів правозастосовувальної діяльності. Ще один конституційний принцип, властивий даному елементу стадії попереднього розслідування, це, по-перше, законність. Вимога нормативного характеру , яка зобов’язує слідчого неухильно і точно виконувати вимоги Конституції України та законодавства . При цьому слід передбачити, що при цьому діє не принцип “дозволено, все, що не заборонено”, а “тільки те, що передбачено законом”, інакше неодмінно запанує сваволя владних державних органів і посадових осіб, які ведуть процес.. Інший конституційний принцип – принцип з’ясування істини, згідно з яким слідчий зобов’язаний висвітлити і дати оцінку обставинам справи в обвинувальному висновку повно, всебічно і об’єктивно. Принцип презумпції невинуватості знаходить своє відображення в обвинувальному висновку в тому, що резолютивна частина не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Далі розглянемо властиві обвинувальному висновку принципи кримінального процесу. Обгрунтованість полягає у відповідності самого висновку фактичним обставинам справи. Своєчасність випливає з ч. 1 ст. 114 КПК, відповідно до якої слідчий відповідає за законність і своєчасність прийнятих рішень про спрямування розслідування по справі. На думку деяких процесуалістів, зміст цієї вимоги полягає не лише у складенні висновку в найкоротші строки, але негайне його направлення разом із справою до суду. Крім законодавчо закріплених принципів, правова сфера професійної діяльності слідчого зумовлює також вимоги до мови та стилю написання обвинувального висновку.

7.ДІЇ ПРОКУРОРА ПО СПРАВІ, ЯКА НАДІЙШЛА ЙОМУ З ОБВИНУВАЛЬНИМ ВИСНОВКОМ

Прокурор здійснює нагляд за об'єктивністю і законністю досудового слідства, а в суді виступає як обвинувач.

Цими обставинами обумовлені його дії в справі, що поступила до нього з обвинувальним висновком,

Одержавши кримінальну справу з обвинувальним висновком, прокурор перевіряє:

1) чи мала місце подія злочину;

2) чи містить діяння, інкримінуєме в провину обвинувачуваному, склад злочину;

2') чи були дотримані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги закону про забезпечення права підозрюваного й обвинуваченого на захист;

3) чи немає в справі обставин, що ведуть за собою припинення справи;

4) чи пред'явлене обвинувачення по усіх установлених злочинних діях обвинуваченого;

5) чи притягнуті в якості обвинувачуваних всі особи, викриті в здійсненні злочину;

6) чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого по статтях кримінального закону;

7) чи дотримані вимоги закону при складанні обвинувального висновку;

8) чи правильно обрано запобіжний захід;

9) чи прийняті заходи для забезпечення відшкодування збитку, заподіяного злочином, і можливої конфіскації майна;

10) чи виявлені причини й умови, що сприяли здійсненню злочину, і