Дослідження предмета юридичної психології представляється необхідним почати із предмета обший психології. А.Н. Леонтьев у визначенні предмета психології виходив з її емпіричної основи - явища відбиття дійсності. Предметом психології, по А.Н. Леонтьеву, виступають породження, функціонування й будова психічного відбиття реальності, що опосередковує життя індивідів, або відбиття реальності в процесах діяльності індивідів. А.Р, Лурія предметом психології вважав психічну діяльність людини, її закони.

Основні підручники психології для вузів трактують предмет психології як закономірності виникнення, розвитку й прояву психіки взагалі й свідомості людини - конкретно-історичної особистості зокрема або психологічні факти, закономірності й механізми психіки. Цей ряд можна продовжувати.

При визначенні предмета загальної психології як теоретичної для всіх психологічних наук галузі відзначається багато проблем, але їхня кількість значно зростає при визначенні предмета пізнання в галузевих психологічних науках. Вони також базуються на домінуючим у психології теоріях - діяльності, спілкування відбиття, особистості або системного підходу.

Однак визначення предмета галузевих психологічних наук виниклих і розвиваються на стиках з іншими науками, неможливо без обліку предметів цих наук. Наприклад, при визначенні предмета юридичної психології необхідно враховувати й предмет юриспруденції.

Предмет юридичної психології - явище комплексне, тобто мається на увазі комплексність не тільки процесу або технології пізнання в цій сфері, але й самого предмета пізнання. Для аналізу цієї проблеми необхідно хоча б коротко розглянути існуючі в юридичній психології підходи до визначення предмета цієї науки. Адже від визначення предмета в прямої залежності перебуває весь наступний процес викладу курсу юридичної психології.

А.Р. Ратинів у перших своїх роботах указував, що предметом судової психології виступають психічні явища, пов'язані з участю в карному виробництві, закономірності людської психіки. При здійсненні виробництва в справі й виконанні різних функцій у карному процесі предметом правової психології є психологічні закономірності суспільних відносин урегульованих правом. У роботах останнього часу А.Р. Ратинів як предмет юридичної психології виділяє психічні явища, механізми, закономірності, пов'язані з виникненням, зміною, виконанням, порушенням і застосуванням права.

Іншої з основоположників юридичної психології - А.В. Дулов відзначав, що предметом будь-якої науки завжди є вивчення певної групи закономірностей. Відповідно до цього, предметом психологічної науки є вивчення закономірностей виникнення, розвитку й прояву психологічних явищ, закономірностей формування психічних властивостей людини. Прикладні галузі психологічної науки, до якої ставиться і юридична психологія (у термінології А.В. Дулова - судова психологія), покликані конкретизувати, поглиблювати загальні закономірності психологічної науки стосовно до певних видів діяльності людини. Предметом судової психології, на думку цього автора, є особливості розвитку й прояву психічних закономірностей, пов'язаних із процесом діяльності по здійсненню правосуддя.

Третій теоретик в області юридичної психології - В.Л. Васильєв думає, що предмет юридичної психології становлять психічні закономірності діяльності й особистості людини в області правовий відносин. Це визначення пов'язане зі спробою об'єднати в рамках юридичної психології два домінуючих у радянській психології підходу: "діяльностний", розроблений московською школою психології, і "особистісний", затверджений ленінградською школою*. Однак до середини 80-х років на перший план став виходити "системний" підхід, культивуючий в академічній психологічній науці. У зв'язку із цим останнім часом як предмет юридичної психології В.Л. Васильєв виділяє психологічні основи особистості й діяльності в умовах правового регулювання, систему "людина - право". Головною ланкою в цій системі є людина або особистість як суб'єкт діяльності.

Представляються правильними, на думку автора, міркування Столяренко А.М. про органічний зв'язок всієї сфери права із психологією й неможливості зміцнити правопорядок, боротися зі злочинами, незважаючи на психологічних факторів, тому що будь-який закон живе й діє лише тоді, коли люди його розуміють, хочуть і можуть виконати. Цей же автор відзначає, що оскільки юридична психологія - "прикордонна галузь науки", те вона повинна в "юридичній" частині розуміти предмет так, як розуміє свій предмет юридична наука, а в "психологічній" частині - так, як розуміє свій предмет психологічна наука. Міркування про двоїстий підхід до предмета юридичної психології досить цікаві й збігаються з нашою думкою. Ми вважаємо, що предмет юридичної психології - це не сума предметів психології і юриспруденції, тобто не психічні явища, процеси, стани плюс державно-правові явища, не окремі фрагменти дійсності в психологічному офарбленні, а психологія державно-правових явищ як цілісність, у якій не можна механічно відокремити психологічне від юридичного, а можливо лише виділення психологічної і юридичної підсистем, що перебувають у русі, розвитку, безперервному зв'язку. У цю своєрідну сукупність включаються або в перспективі включаться психологія особистості в праві, психологія правового поводження, психологія діяльності юридичних органів і повноважних осіб, наділених правами й обов'язками, особистість юриста й ін. У той же час у предметі за допомогою системного підходу можна виділити психологічні складові - процеси, стан, явища, діяльність, поводження особистості, спілкування й т, буд. або юридичні - правоздатність, дієздатність, осудність, провину, намір, мотив і т.п.

Виходячи з єдності, взаємозв'язку об'єкта, предмета й методів науки, до завдань юридичної психології можна віднести:

1. Дослідження структурних елементів предмета цієї науки: особистості юриста, його діяльності, правомірного й протиправного поводження, особистості законослухняної людини й правопорушника, психології соціально-правовий ресоціалізації правопорушника (у тому числі й в ИТУ), психологічних особливостей юридичної процедури й профілактики правопорушень.

2. Вивчення методологічних і теоретичних її основ, розробка методики й методів теоретичних і прикладних досліджень, адаптування для цілей юридичної психології методик і методів, розроблених в інших науках, у тому числі й у галузеві психологічні.

3. Розробка практичних рекомендацій для юристів-практиків по здійсненню ними