правозастосовної, правоохоронної й правотворчої функцій, удосконалюванню й поліпшенню їхньої власної роботи, стимулювання спільної діяльності, розробка методики профорієнтації, профвідбору, профконсультації юристів, профессіограмм і психограмм юридичних професій й ін.
4. Теоретичне й методичне забезпечення навчальної дисципліни "Юридична психологія" і пов'язаних з нею спецкурсів.
5. Забезпечення практики спеціальним психологічним знанням, розробки теорії й методики судово-психологічної експертизи, психологічної консультації й т.д.
Досліджуючи проблему предмета, завдань і системи юридичної психології, ми виходимо із принципового положення, що психологічні закономірності в області правозастосовної діяльності діляться на дві більші категорії: діяльність правослухняну й діяльність, пов'язану з тими або іншими правопорушеннями. Цими методологічними передумовами, а також принципом ієрархії визначається побудова системи юридичної психології, у якій послідовно аналізуються психологічні закономірності в сфері правослухняного поводження й у сфері соціальної патології.
У Загальній частині юридичної психології викладаються предмет, історія, система, принципи, методи й зв'язок її з іншими науковими дисциплінами, а також основи загальної й соціальної психології.
Особлива частина юридичної психології, що часто називають судовою психологією, складається з наступних розділів: правова психологія, кримінальна психологія, психологія потерпілого, психологія правопорушень неповнолітніх, психологія попереднього розслідування, психологія судового процесу, судово-психологічна експертиза й виправна (пенітенціарна) психологія. Юридична психологія - це самостійна психологічна дисципліна, що вивчає людини у всій повноті.
Слід зазначити, що поряд з розвитком кримінальної психології, психології правопорушення, а також психології потерпілого, психології попереднього розслідування й інших проблем, що входять у структуру Особливої частини юридичної психології, за останні роки в нашій країні одержали розвиток дослідження психології юридичної праці, зокрема окремих її сторін, профессіограмм юридичних професій, професійного відбору й професійної орієнтації в області юриспруденції.
На закінчення нам слід зазначити, що для оптимізації правоохоронної діяльності необхідні: з одного боку, докладний опис всіх сторін цієї складної професійної діяльності, особистісних якостей і навичок, і з іншого боку - науково обґрунтовані рекомендації про відповідність конкретної людської особистості об'єктивним вимогам, пропонованим до професії юристів по методиці підбора й розміщення юридичних кадрів.
Принципи юридичної психології
На необхідність вичленувати й визначити основні принципи юридичної психології справедливо звертають увагу багато вчених, тому що самостійність цієї науки підтверджує наявність принципів, на яких вона базується. Ці принципи, безумовно, пов'язані із предметом, системою й завданнями юридичної психології. У науковій літературі мають місце твердження про те, що принципи психології - це, як правило, її найбільш загальні закони*. Треба, однак, відзначити, що закони - це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами, а принципи -фундаментальні підстави науки й теорії, пізнавальної діяльності.
У переважній більшості робіт із психології і юриспруденції принципи науки лише перераховуються. Як правило, автори вказують принцип системності, єдності свідомості й діяльності, партійності й т.д. Виключення становлять, зокрема, монографія А.Н. Ткаченко й тематичний збірник за редакцією Л.И. Анциферової. У більшості ж робіт з юридичної психології проблеми принципів авторами взагалі на зачіпалися. Лише в окремих роботах А.Р. Ратинова, А.В. Дулова й почасти Б.Я. Петелина обґрунтовується дія в юридичній психології принципів правосуддя (законність, демократичність, гуманізм).
Для того щоб нам все-таки визначити принципи юридичної психології, необхідно розібратися з етимологією цього поняття. Принцип (від лат. principium - основа) - центральне поняття, логічне вираження пізнання, основна ідея, що пронизує систему знань і встановлює субординацію цього знання. Загальними принципами побудови будь-якої теорії, у тому числі і юридичній психології, є принципи зв'язку й розвитку, історизму, системності й причинності.
Нам також необхідно розібратися й з основними принципами діалектики, що проявляються в будь-якому пізнанні, у тому числі й у сфері юридичної психології. Загальдіалектичний принцип загального зв'язку й взаємодії, звичайно, є основним й у юридичній психології. У цьому принципі виражається матеріальність миру, що обумовлює зв'язок усього з усім, у тому числі й між різними формами руху матерії; в основу цього принципу поставлена матеріальна єдність миру*. Під зв'язком А.Г. Спіркін розуміє загальне вираження залежності між явищами, відбиття взаємозумовленості й існування, а також їхнього розвитку. Застосування принципу загального зв'язку й взаємодії в юридичній психології дозволяє пізнавати предмет цієї науки у взаємозв'язках і взаємодії із предметами інших наук, і в той же час є можливість відокремити його від суміжних предметів, досліджувати відносно обособленно й конкретно.
Діалектичними принципами пізнання, що мають важливе значення, є принципи розвитку й історизму, які забезпечують вивчення явища з погляду того, як воно колись виникло, які головні етапи у своєму розвитку проходило, чим стало в цей час і чим буде в майбутньому. Діалектичний розвиток предмета юридичної психології характеризується спрямованістю, послідовністю, необоротністю, збереженням досягнутих результатів, наступністю, запереченням. Протягом всієї історії юридичної психології як науки, незважаючи на певні її підйоми й спади, чітко простежується все-таки тенденції подальшого розвитку, експансія її в суміжні сфери знання й рух уперед. Відповідно до історизму соціальні явища характеризуються закономірним, спрямованим і необоротним розвитком, прогресивною тенденцією, боротьбою внутрішніх протиріч на кожному даному етапі історії. У юридичній психології принцип історизму - основа дослідження історії цієї науки, розвитку її предмета й системи, зокрема розвитку деформації психології правопорушника й т, буд.
Принцип історизму діалектично пов'язаний із принципом розвитку й у психології означає рух форм психічного відбиття від біологічно обумовлених елементарних форм (відчуттів, емоцій) до соціально обумовлених (самосвідомості), перетворення індивідуально-психологічних особливостей у властивості особистості. У юридичній психології цей принцип конкретизується в дослідженні етиології протиправного поводження індивіда й соціальних груп, психологічних засобів ресоціалізації особистості правопорушника.
Зупинимося й на третьому принципі діалектики, використовуваному в юридичній психології, а саме на