Метод ЦП – сукупність способів впливу на майнові та немайнові відносини, засновані на рівності, ініціативі, диспозитивності майнової відповідальності.

Цивільне судочинство(ЦС) – одна з процесуальних форм судової влади шляхом здійснення правосуддя загальними судами загальної юрисдикції. Конституція України (ч. 3 ст. 124) визначає, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону «Про судоустрій України» (2002) судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

ЦС – встановлений процесуальним законом (ЦПК України та іншими нормами цивільного процесуального права) порядок розгляду і вирішення справ по спорах, що виникають з цивільних, трудових, земельних, сімейних та інших правовідносин (ст. 1 ЦПК). Цей порядок визначається системою взаємопов’ язаних цивільних процесуальних прав і обов’ язків та цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються судом і учасниками процесу у складі цивільних процесуальних правовідносин, та забезпечує виконання завдань, покладених на цивільний процес.

Завдання ЦС – захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства і держави шляхом всебічного, повного та об’єктивного розгляду і вирішення справ у повній відповідності з чинним законодавством.

ЦС включає процесуальні дії суду при здійсненні правосуддя щодо підвідомчих йому справ і процесуальні дії учасників процесу – сторін, третіх осіб, представників сторін та третіх осіб, прокурора, органів влади та місцевого самоврядування, інших осіб, яким у випадках, передбачених законом, надано право захищати права та свободи інших осіб, заявників і заінтересованих осіб у справах непозовного провадження (ст. 98).

Усім учасникам процесу закон надає певні процесуальні права і на них покладає певні обов’язки, необхідні для виконання визначених їм процесуальних функцій, які реалізуються ЦС. У результаті діяльності суду та інших осіб, які беруть участь у ЦС, створюється цивільні процесуальні правовідносини. Їх змістом є взаємно кореспондуючі цивільні процесуальні права та обов’язки суду стосовно інших учасників ЦС і цивільного процесуального права та обов’язки останніх стосовно суду.

Цивільний процесуальний порядокпровадження у цивільних справах, цивільне процесуально-правове становище суду та учасників процесу в ЦС визначаються:

Конституцією (розділи ІІ, V ІІ), якою встановлені основи організації та діяльності суду, правовий статус громадян, у тому числі у ЦС (ст. 29-31, 32, 55, 59);

Законом «Про судоустрій України», яким визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції та інші питання судоустрою;

Цивільним Процесуальним Кодексом України, яким визначений цивільний процесуально-правовий порядок провадження у цивільних справах;

Окремими нормами ЦивК, СК, ЗК, КзПП України тощо.

Організація і функціонування ЦС ґрунтуються на демократичнихпринципах:

здійснення правосуддя виключно судами;

виборності і призначуваності суддів;

здійснення правосуддя суддею одноособово чи колегією суддів;

незалежності і недоторканності суддів;

рівності всіх учасників процесу перед законом і судом;

законності;

змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості;

гласності судового процесу та його фіксуванні технічними засобами;

державної мови судочинства;

забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду;

ухвалення рішень суду іменем України та їх обов’ язковості до виконання на всій території держави;

доступності та гарантованості судового захисту прав і свобод людини та громадянина;

публічності;

недоторканості людини і житла;

таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;

охорони особистого і сімейного життя громадянина;

диспозитивності ;

об ’ єктивної істини;

процесуальної рівноправності сторін;

усності;

безпосередності;

оперативності.

У порядку ЦС розглядаються цивільні справи, об’ єднані за матеріальними ознаками:

позовне провадження;

провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин;

окремого провадження.

Справи з адміністративно-правових відносин і окремого провадження розглядаються за загальними правилами ЦС, крім окремих винятків, встановлених цивільним процесуальним законодавством.

Справи позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд у порядку ЦС.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦПК йому підвідомчі:

справи по спорах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є громадянин, за винятком, встановленим законом;

визначені ст. 236 справи з виборчих, адміністративних і фінансових правовідносин;

визначені ст. 254 справи окремого провадження.

ЦС складається з окремих частин або стадій, які характеризуються сукупністю процесуальних правовідносин і дій, об’єднаних найближчою метою:

порушення цивільної справи в суді за заявою заінтересованої особи (ст. 5 ЦПК);

підготовка цивільної справи до судового розгляду (ст. 143-148);

судовий розгляд цивільної справи (ст. 159-197, 202-212);

апеляційний перегляд рішень і ухвал суду першої інстанції (ст. 289-318);

касаційний перегляд рішень і ухвал суду першої та апеляційної інстанції (ст. 319-347);

перегляд рішень і ухвал, що набули законної сили, у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст. 347-347);

звернення судового рішення до виконання, поворот виконання (ст. 348-355, 420-422).

ЦС належить значна роль в управлінні суспільством, забезпеченні соціально-економічних і політичних перетворень у країні, оскільки воно виступає цивільною процесуальною формою, встановлює процесуальний порядок захисту соціально-економічних, політичних та особистих немайнових прав і свобод громадян та їх інтересів, гарантованих Конституцією України та іншими законами, а також прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб різних форм власності, суспільства і держави.