Таким чином, конфліктна ситуація визначається наявністю суб'єктів можливого конфлікту і його предмета. Для розвитку конфлікту необхідна наявність інциденту, коли одна із сторін починає діяти торкаючись інтересів іншої сторони. Якщо протилежна сторона реагує адекватно, то конфлікт з потенційного переростає в актуальний і в майбутньому може розви-ватись як прямий чи опосередкований, конструктивний стабілізуючий чи неконструктивний конфлікт.

У слідчий діяльності також можуть виникати як зовнішні (відкриті), так і внутрішні (закриті) конфлікти різного рівня суперечності та напруженості. Предмет конфліктів у діяльності слідчого полягає в тому, що його інтереси пов'язані з повним, об'єктивним та всебічним розслідуванням злочину при збереженні якісного й ефективного виконання процесуальних функцій у кримінальному судочинстві. Якщо при цьому інтереси слідчого не стикаються з інтересами зацікавлених осіб, то конфлікт не виникає.

Діагностика рівня конфліктності ситуації має значення для подальшого вибору стратегії та тактики розв'язання конфлікту. Часто конфлікт виникає без-посередньо в процесі комунікації, оскільки слідчий не має часу та інших можливостей попередньо продіагностувати, а опонент може змінити позицію під час діалогу зі слідчим. Тому головним у вирішенні конфлікту є правильне застосування конкретних методів і прийомів його нейтралізації. Взагалі всі ці методи поділяються на дві основні групи: безпосередні (прямі) та опосередковані. До безпосередніх належать такі методи, як інформаційний вплив, зміна обставин взаємодії, зміна ритму такої взаємодії, тактика компромісу, цільовий вплив через третіх осіб, стимуляція до співпраці, деморалізація. Опосередковані методи нейтралізації конфліктів зосереджені не стільки на предметі конфлікту, скільки на певних другорядних факторах самого спілкування. До них відносяться методи "амортизації почуттів", "примусового вислуховування опонента", "обміну позицій", "усвідомлення поведінки" та ін.

Але за будь-яких умов слід враховувати, що не завжди нейтралізація конфліктних відносин спонукає до розв'язання конфлікту та стабілізації обстановки. У певних випадках доцільно створити контрольо-вані конфліктні стосунки при проведенні слідчих дій, зокрема таких, як очна ставка, допит, обшук та ін. За цих умов у опонентів відбувається послаблення розсудливості, самоконтролю та поміркованості, фізичної і мовної поведінки.

Ефективності зазначених засобів розв'язання конфліктних ситуацій у слідчій роботі сприяє психологічне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, зокрема слідчих органів, тобто система психологічної служби МВС України.

Виділяються такі основні напрями цього забез-печення :

Психологічний підбір кандидатів на службу, що передбачає комплекс заходів супроводження проце-су навчання працівника, його працевлаштування на первинну посаду за спеціальністю. Щодо слідчих тут важливим є поступова адаптація до конфліктних умов роботи.

Психологічне супроводження процесу прохо-дження служби в органах внутрішніх справ, зокрема у виконанні службово-функціональних обов'язків слідчого, його витривалості щодо конфліктів, особ-ливо в екстремальних ситуаціях.

.Організація і проведення психологічної під-готовки всього комплексу завдань, які вирішує слід-ча служба, враховуючи вміння виходити переможцем з конфліктних ситуацій.

Психологічне супроводження оперативно-службової діяльності, зокрема тієї її частини, яка стосується розслідування злочинів. Це - аналіз психологічних особливостей правопорушників (злочинців) та надання рекомендацій для здійснення оперативних та слідчих дій.

Зазначені напрями психологічного забезпечення слідчої роботи сприяють успішному виконанню складних службових завдань, пов'язаних з конфліктними ситуаціями. Таким чином, психологія слідчого у конфліктологічному вимірі характеризується діалектичним поєднанням теоретико-методологічного і практично-прикладного аспектів, що підвищує ефективність розробки цієї проблеми.

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Вер-ховної Ради України від 28 червня 1996року. К.: Юрінком. 1996. Ст. 61.

Закон України "Про міліцію", прийнятий 20 грудня 1990 року. К.: Юрінком. 1991. Ст. 3.

Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України.

В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Г.О. Юхновець, В.С. Медведєв. Професійна психологія в органах внутрішніх справ. Загальна частина: Курс лекцій. Київ: Українська академія внутрішніх справ. 1995.

К.К. Платонов. Краткий словарь системы психологич-ных понятий. Москва: Высшая школа. 1984.

А.А. Ершов. Как избежать конфликта. Труд, контак-ты, эмоции. Ленинград, 1980.

Н.В. Гришина. Опыт построения социально-психологической типологии производственных конфликтов. Психоло-гия производственных конфликтов и восприятия. Ленинград, 1977.

В.Г. Лукашевич. Основы теории профессионального общения следователя. Автореферат. К., 1993.

Кримінально-процесуальний кодекс України. К.: Юрінком, 1996. Ст. 22.

Можливості психології - на службу міліції. Міліція України. 1998. № 1. С. 19.