Як бачимо, свобода, рівність, справедливість є тісно пов'язаними цінностями демократії, які виступають системоутворюючими принципами конституцій демократичного типу. Кожна з цих цінностей передбачає іншу, вони співіснують у нерозривній єдності, взаємозабезпечуючи і водночас взаємообмежуючи одна одну. Слід зазначити, що між поняттями свободи, рівності, справедливості існують певні суперечності. На одну з них звертав увагу А. де Токвіль, стверджуючи, що демократичні суспільства надають перевагу рівності (навіть якщо це рівність у бідності) перед свободою. Такий акцент у системі цінностей може призвести до виродження демократії (наприклад, у Радянському Союзі саме "зрівнялівка" заперечила свободу людини). На цьому, до речі, свого часу наголошував М. Туган-Барановський: "Відкиньте вчення про абсолютну цінність людської особи - усі демократичні вимоги нашого часу виявляться пустим просторікуванням".

Українська політична думка традиційно виявляла інтерес до концепцій демократичного державного правління. Не випадково однією з визначальних ідей українських політичних теорій є твердження про те, що демократизація і конституціоналізм - це процеси, які йдуть поряд. Адже демократія потребує як руху знизу, так і затвердження зверху, що і забезпечує конституція через формалізацію демократичних принципів і створення системи механізмів та інститутів для їх реалізації. Тому, на думку Б. Кістяківського, конституція - це компроміс між групами держави.

Яскравим прикладом такого розуміння конституції стала Конституція Пилипа Орлика, яка являє собою своєрідний суспільний договір між громадянами держави і гетьманом. У цьому документі йдеться про організацію державного життя, виходячи з принципу народного суверенітету через механізм виборів. Особливо важливим є обґрунтування права українського народу на самовизначення, на власне державницьке буття.

Інший важливий документ української демократичної думки - "Проект уставу української громади "Вільна спілка" М. Драгоманова - також підтверджує тезу про нероздільність демократизації та конституціоналізму. Пріоритетною цінністю для М. Драгоманова була свобода: саме забезпечення індивідуальних свобод, на його думку, повинно базуватися на демократичних правових засадах. Він вважав, що державна влада повинна враховувати той факт, що кожний індивід та кожна нація має право на самовизначення: "Метою людства, на відміну від завдань сучасних держав, є стан, коли більші й менші суспільні утворення будуть об'єднані заради співпраці та допомоги. Ця ідея називається анархізмом, тобто власною свободою кожного індивіда і вільним співробітництвом людини та груп". Термін "анархізм" М. Драгоманов розуміє як самоврядування (у такому значенні цей термін вперше вжив Прудон). Виходячи з цього, "Проект уставу" спрямований насамперед на утвердження свободи. Конституційний сенс свободи М.Драгоманов розуміє як забезпечення прав людини, що є необхідною умовою розвитку людини і суспільства. Механізмом реалізації свободи є самоврядування, яке виступає основою руху до іншої демократичної цінності - справедливості.

Натхненний демократичними ідеями М. Драгоманова, Б. Кістяківський наголошує на необхідності конституційного закріплення головних засад організації демократичного державного життя. Як і у М. Драгоманова, основною цінністю у нього виступає людина з її свободами і правами. Але Б. Кістяківського не задовольняло просте запозичення західної моделі індивідуальних прав, адже "недостатньо задекларувати принципи індивідуальних та соціальних свобод, аби вони стали частиною суспільної свідомості". Модель прав повинна передусім пропонувати самовизначення для своїх громадян, а не лише гарантувати перемогу революцій, що, на думку Б. Кістяківського, мало місце у Франції і Англії. Саме тому необхідним є введення конституційного ладу як "юридичної характеристики" державної організації. Правове закріплення демократичних засад не дозволить державі перетворитися на особу і діяти з метою реалізації власних бажань та інтересів. Основи конституційної системи, права людини, участь у законотворчому процесі будуть постійно розширюватись і, можливо, досягнуть ідеалу, яким, за словами Б. Кістяківського, є "система взаємовідносин, де всі члени певного суспільства мають велику систему дій, а також право на самовизначення". Саме в конституційному ладі Б. Кістяківський вбачав основу самовизначення української нації.

Отже, світовий досвід конституційного творення та власні українські надбання головними системоутворюючими ціннісними засадами демократичної конституції визначають свободу, рівність, справедливість. Механізмами їх реалізації є суверенітет народу, чесні змагальні вибори, розподіл влад, права людини, плюралізм, волевиявлення більшості, пошук компромісу. Чинна Конституція України - це власне бачення цих принципів, співвідношення між ними, переосмислення теорії та практики демократії з метою її реалізації на українському ґрунті.

Свобода людини є центральною категорією Конституції України. Адже, як уже зазначалося, призначення демократії - забезпечення максимальної свободи людини. Виявами свободи у демократії є особиста свобода, свобода слова, свобода зібрань і асоціацій. Особиста свобода визначається невід'ємними правами людини. Не існує універсального переліку, який задовольнив би усіх, тому кожна держава повинна виробити свій підхід. У цьому сенсі Конституція України є дійсним зведенням прав людини і громадянина. Кожна зі статей, присвячених цим питанням, повністю відповідає демократичним стандартам, які прийняті світовою спільнотою і закріплені у відповідних документах (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права тощо). До цих стандартів, наприклад, належить положення статті 21: " Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними". У разі порушення прав і свобод громадянин України або людина, котра перебуває на території України, має право на захист у суді своїх прав. Захист прав людини здійснюється також Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Крім того, встановлюється, що кожен має