застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту,

відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати

договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених

законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із

сторін про розірвання договору.

Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не

застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за

умови встановлення в таких договорах обов’язковості повідомлення

заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання

йому у зв’язку з цим права на розірвання договору.

Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не

застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають

законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і

недвозначно визначено у договорі.

Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не

застосовуються до:

1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та

іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни

котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках,

які не контролюються продавцем;

2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним

зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами

тлумачаться на користь споживача.

9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують

права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні

відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому

виробником (виконавцем, продавцем), у зв’язку з використанням

останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній

діяльності.

Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької практики

1. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв

недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить

споживача в оману або є агресивною.

2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати

споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому

випадку він не погодився б, така практика вводить в оману

стосовно:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка,

кількість, специфікація, географічне або інше походження,

очікувані результати споживання чи результати та основні

характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої

підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або

інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента,

зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус,

наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або

промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під

час пропонування продукції споживачу не надається або надається у

нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна

для здійснення свідомого вибору.

3. Забороняються як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною,

якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не

зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що

можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики

продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до

реалізації іншої;

3) відмова від пред’явлення споживачу товару, що

пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару

протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка

товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої

кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття

швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для

прийняття свідомого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена

з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій

безпеці споживача або його сім’ї, якщо він не придбає чи не

замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку

пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання

компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів

до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв’язку із

припиненням суб’єкта господарювання, його структурного підрозділу

або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як

це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не

є вичерпним.

4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка

фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного

впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або

поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика

елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги

береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання

продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних

перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором,

включаючи положення про право споживача розірвати договір або

замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб’єктом

господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької

практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити

приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або

здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла

споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій

або