реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не

менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у

разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності

не веде обов’язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових

осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері

захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у

розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у

розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для

реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян;

11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про

виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків

вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії,

вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти

відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній

календарний місяць, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

2. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів

України.

3. У разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами

господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного

господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень

(постанов) спеціально уповноваженого центрального органу

виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його

територіальних органів та їх посадових осіб про накладення

стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється

державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом

України «Про виконавче провадження» ( 606-14 ).

Розділ III

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОЖИВАЧІВ

(ОБ’ЄДНАННЯ СПОЖИВАЧІВ)

Стаття 24. Громадські організації споживачів (об’єднання

споживачів)

1. З метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об’єднуватися у громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).

2. Об’єднання споживачів є громадськими організаціями, що провадять свою діяльність відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» ( 2460-12 ).

3. Держава підтримує діяльність об’єднань споживачів.

Стаття 25. Права громадських організацій споживачів

(об’єднань споживачів)

1. Об’єднання споживачів мають право:

1) вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї,

проводити опитування населення для виявлення громадської думки про

якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;

2) проводити самостійно або звертатися до уповноважених

державних органів щодо проведення експертизи та випробування

продукції;

3) одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і

завдань;

4) сприяти відповідним державним органам у здійсненні

контролю за якістю продукції та обслуговування;

5) надавати юридичну і консультаційну допомогу споживачам

згідно із законодавством;

6) вносити пропозиції щодо розроблення нормативних

документів, які встановлюють вимоги до якості продукції;

7) представляти і захищати інтереси споживачів в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування згідно із законодавством;

8) вносити органам виконавчої влади і суб’єктам

господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості

продукції, про тимчасове зупинення випуску та реалізації

продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про

припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції, що

становлять небезпеку для життя, здоров’я та майна громадян або

завдають шкоди навколишньому природному середовищу, фальсифіковану

та дефектну продукцію, а також про коригування цін, встановлених з

порушенням законодавства;

9) звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця,

виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця

протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих

дій.

При задоволенні такого позову суд зобов’язує порушника

довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової

інформації або іншим способом до відома споживачів.

Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій

продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції),

виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є

обов’язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо

цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії

і чи були здійснені вони цими особами;

10) відповідно до законодавства захищати у суді права

споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів

(об’єднань споживачів);

11) звертатися до правоохоронних органів та органів

виконавчої влади про притягнення до відповідальності осіб, винних

у випуску та реалізації продукції неналежної якості;

12) інформувати громадськість про права споживачів;

13) сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері

захисту прав та інтересів споживачів.

Розділ IV

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ

ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Стаття 26. Повноваження спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади у сфері

захисту прав та інтересів споживачів і його

територіальних органів

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої

влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи

в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням

законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію

державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

1) давати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання

приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і

послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції,

додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також

додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно

відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які

виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих

суб’єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально

уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту

прав споживачів;

3) відбирати у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і

послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів,

сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для

перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи

у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на

право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою

вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок

коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами

проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції

неналежної якості та/або фальсифікованої суб’єкт господарювання,

що