Крім цього вищезгадані інститути права визначили види зовнішньоекономічної діяльності серед яких:

експорт та імпорт:

товарів;

капіталу;

робочої сили;

Надання суб’єктами ЗЕД послуг:

транспортно-експедиційних;

страхових;

маркетингових;

Міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами.

Кредитні та розрахункові операції між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності.

Спільна підприємницька діяльність між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності.

створення спільних підприємств;

проведення спільних господарських операцій;

Разом з тим, необхідно відмітити, що в Україні чинним законодавством заборонено: експортувати з території України предмети, які є національним, історичним чи культурним надбанням українського народу, імпортувати чи здійснювати транзит предметів, які вилучені з цивільного обігу, імпортувати продукцію, що пропагують ідеї війни чи расової дискримінації [12, 13].

Як бачимо, національне законодавство надає суб’єктам ЗЕД надзвичайно широкий спектр господарських відносин, залишаючи за собою право здійснювати операції з експорту-імпорту зброї, боєприпасів, військової спецтехніки тощо.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Усі суб’єкти господарської діяльності незалежно від форм власності мають однакові права на здійснення всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, за винятком тих, які заборонені державою. Така широка свобода дій на світовому ринку не означає для суб’єктів господарювання, що держава не регулює господарські процеси адміністративно-економічними методами.

Підтриманню їх зовнішньо-торгівельній активності має сприяти ефективний механізм державного (податкового, митного, валютного) регулювання.

Державне регулювання ЗЕД в Україні повинно забезпечити захист економічних інтересів як країни в цілому, так і окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Але, як це не прикро констатувати, сьогоднішня система державного регулювання в сфері ЗЕД на мій погляд є неефективною, оскільки тут спостерігається значний вплив вищих державних органів, які радше захищають інтереси окремих фінансово-економічних груп в контексті політичних процесів, і аж ніяк не захищають інтереси країни на макроекономічному рівні.

До органів державного регулювання відносяться окрім парламенту, уряду, Нацбанк України, Держмиткомітет України, Державна податкова адміністрація України [27, 35].

Найважливішу роль в сфері державного регулювання відіграє Верховна Рада України – як найвищий законодавчий орган влади в України, оскільки їй належить виключна роль з прийняття, зміни і скасування законодавчих актів.

Саме парламент затверджує основні напрями зовнішньоекономічної політики України, встановлює спеціальні режими ЗЕД на території України, затверджує єдині митні тарифи, встановлює нормативи обов’язкового розподілу валютної виручки, ставок та умов оподаткування [33, 49].

В світовій практиці державне регулювання системи зовнішньоекономічної діяльності здійснюється загальновизнаними методами, які систематизовані в залежності від спрямованості дії на економічні процеси:

1. Протекціоністські – спрямовані на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

2. Ліберальні спрямовані на зняття, зниження обмежень у зовнішній торгівлі, що призводить до зростання конкуренції з боку іноземних компаній [39, 94].

На мій погляд, до протекціоністських методів вдаються країни, в тому числі і Україна, в яких слабка економіка, повільними темпами проводяться соціально-економічні реформи і такі держави адміністративними методами не допускають іноземний капітал на внутрішній ринок.

Всі методи можуть поділятися в залежності від характеру впливу на економічні процеси:

1. Адміністративні (нетарифні):

заборона окремих видів експорту та імпорту;

ліцензування та квотування;

валютні обмеження та валютний контроль;

2. Економічні (митно-тарифні):

митне регулювання;

єдиний тариф;

облікова ставка НБУ;

курс валют;

податкова система [27, 45].

Держава, застосовуючи різноманітні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинна оперативно реагувати на всі зміни зовнішньоекономічної ситуації на світовому ринку і вносити необхідні корективи в зовнішньоекономічну політику.

Тим не менше, на мою думку, регуляторна політика України в сфері ЗЕД обмежується фрагментарними рішеннями без врахування фінансово-економічних явищ.

Я вважаю, що в Україні в процесі розбудови ринкового суспільства повинні відбуватись поступові відмови від застосування протекціоністських методів регулювання системи ЗЕД до ліберальних методів впливу на економічні процеси зовнішньо-господарських відносин.

В зв’язку з цим особливого значення набуває вивчення питань, пов’язаних з формуванням та вдосконаленням системи оподаткування зовнішньоекономічної діяльності.

1.3 Застосування міжнародних угод з питань оподаткування

Вибір та модифікація системи оподаткування, встановлен-ня податкових ставок, надання пільг суб’єктам господа-рювання, в тому числі тим, хто здійснює зовнішньоекономічну діяльність, знаходиться у винятковій компетенції національ-них державних законодавчих та виконавчих органів.

Проте здійснення економічної діяльності поза межами од-нієї держави, інтенсифікація дво- та багатосторонніх господар-ських зв’язків, розвиток економічної інтеграції видозмінює та посилює проблеми оподаткування. Кожна країна має власну по-даткову систему та відповідне податкове законодавство. Тому при здійсненні підприємницької діяльності в міжнародних масштабах доводиться враховувати національні податки та податкові закони, податки та податкові закони іноземних держав, а також міжнародні податкові закони [22, 54].

Для підтримання певної рівноваги, балансу комерційних ін-тересів, необхідно, щоб національні податкові системи були су-місними, уніфікованими і не створювали перепон для міжна-родного бізнесу.

Для прикладу можуть слугувати податкові закони країн Євросоюзу. Саме тому уряди різних держав усе активніше співпрацюють між собою в галузі податкової політики. Сьогод-ні міждер-жавні взаємини у фіскальній галузі будуються, як правило, на базі двосторонніх або багатосторонніх угод, які значною мірою сприяють вирішенню проблем оподаткування зовнішньоеконо-мічної діяльності.

Міжнародні податкові угоди відіграють важливу роль у регу-люванні міжнародних економічних відносин України. Платникам податків — громадянам і підприємствам — вони дають гарантію, що їхні прибутки і капітали не будуть подвійно оподатковуватись, і дають захист від дискримінаційного оподатковування за кордо-ном, для податкових органів вони забезпечують можливість вза-ємних прямих консультацій і контактів для вирішення всіх суперечливих питань, а також для контролю над міжнародною діяльністю своїх платників податків; для держави податкові уго-ди є засобом закріплення на договірній основі своїх прав