В частині особливостей непрямого оподаткування ЗЕД є те, що залежно від стану політичних та економічних зв’язків даної держави, політики лібералізму чи протекціонізму в зовнішній торгівлі, необхідності залучення в економіку країни іноземних інвестицій, кожна країна має право застосовувати різні правові режими, які склались історично, серед яких національний режим, режим найбільшого сприяння та спеціальний режим.

Звідси і регуляторна політика України в сфері ЗЕД з врахуванням різних правових режимів оподаткування (за винятком спеціального режиму), вказує на те, що наша держава може проводити (і проводить) дискримінаційну політику відносно імпорту одних і тих же товарів різних країн походження, що в свою чергу в невигідному світлі характеризує її в зовнішньо-торгівельних відносинах. Тому, на мою думку, вступ України до Світової організації торгівлі та трансплантація норм Генеральної Асамблеї з торгівельних тарифів (ГАТТ/СОТ) до національного законодавства в частині податкового і митного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності знівелює подвійні стандарти регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Одним із найважливіших правових рішень в податковому законодавсті України, яке регулює відносини в системі ЗЕД, має бути залучення в значних обсягах іноземних інвестицій через пільговий режим оподаткування спеціальних економічних зон в розрізі не окремих територій за класичною теорією СЕЗ, а окремих її складових чи секторів економіки, таких як, наприклад, машинобудування чи агропромисловий комплекс. Такі правові рішення в цих галузях законодавства дали б змогу вирішити важливі соціально-економічні завдання, серед яких вирішення питання зайнятості населення, наповнення “дефіцитних” на сьогоднішній день Пенсійного фонду та інших позабюджетних фондів, виведення України з переліку країн-імпортерів в перелік одних із найбільших країн–експортерів продукції агропромислового комплексу і як результат досягнення даних цілей - нарощення позитивного зовнішньо-торгівельного балансу, а відтак і зміцнення економіки в цілому.

В частині валютного регулювання суб’єктів ЗЕД приходимо до висновків, що положення в законодавсті про обов’язковий продаж в разі виконання зовнішньо-торгівельного контракту 50 відсотків іноземної валюти на Українській міжбанківській валютній біржі необхідно змінити принаймні до 35 відсотків продажу виручки, а з другого боку, адміністративними методами посилити контроль за розрахунками (готівковими і безготівковими) на внутрішньому ринку, які здійснюються в національній валюті. Це дасть змогу наповнити ринок валютними цінностями, зміцнивши національну валюту, а також зменшити регуляторний вплив держави на діяльність суб’єктів ЗЕД.

Законом України від 30.12.97 № 794/97-ВР "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування" вне-сені зміни до пп. 11.11 ст. 11 Закону "Про податок на додану вартість", згідно з якими з 27.01.2004 і на сьогоднішній день при продажу товарів на експорт податок на додану вартість враховується в загальному порядку, тобто вже не потрібне обов'язкове отримання грошових коштів від покупця-нерезидента для одержання права на бюджетне відшкоду-вання.

На сьогоднішній день єдиною умовою для одержання права на бюджетне відшкодування є оплата вартості товару українсько-му постачальнику, а також наявність податкової накладної. Крім того, податкові інспекції для відшкодування "екс-портного" ПДВ вимагає представлення копій вантажних мит-них декларацій, які свідчать про здійснення експорту товарів. Починаючи з 01.01.2004р., підставою для одержання податкового відшкодування є тільки вантажна митна декларація.

На мою думку, необхідно внести зміни до податкового законодавства, внісши правові норми щодо надання експортерами для бюджетного відшкодування ПДВ окрім митної декларації, ще і банківських документів про поступлення коштів від нерезезидента на рахунки резидентів. Такі норми податкового законодавства частково знівелюють різного роду фінансові махінації та стануть превентивним заходом щодо укладення фіктивних зовнішньоторгівельних контрактів, а також скасують «правові умови» відтоку валютних цінностей за межі України.

Тому, з врахуванням викладених обґрунтованих пропозицій з вищевказаних проблем, вважаю, що подальший розвиток України значною мірою залежить від ефективності державного регулювання господарської діяльності, вироблення нових та неухильного дотримання загальновідомих фундаментальних принципів фінансового права та податкової політики держави, таких як стабільність та справедливість, забезпечить підвищення добробуту населення і виконання нею соціальних функцій. Адже стабільність і економічний розвиток держави залежить від її податкової політики як по відношенню до національного так і іноземного суб’єкта господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел

І. Нормативно-правові акти

Конституція України від 28 червня 1996 року // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року (з останніми змінами і доповненнями від 05.04.2005р.)// Офіц. вісн. України. - 2005. - № 12. - Кн. І. - С. 13-21.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року (з останніми змінами і доповненнями від 25.03.2005р.)// Відом. Верховної Ради України. - 2005. - № 21. - Ст. 156.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 року (з останніми змінами і доповненнями від 03.06.1999р.) // Закони України. - Т. 2 - С. 3-18.

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 року (з останніми змінами і доповненнями від 15.06.2004р.)// Відом. Верховної Ради України. - 2004. - № 40. - Ст. 364.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. (із останніми змінами та доповненнями від 25.03.2005р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2005 р. - № 64. - С. 253

Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996р. (з останніми змінами і доповненнями від 15.05.2003р.) // Голос України. - 25 квітня 1993р.

Закон України “Про ставки акцизного збору і