прибутку — стягнені відповідно до податкового законодавства договірних країн. Існують прак-тичні труднощі у визначенні податків, що мають право на кре-дит. Як правило, податки на споживання, обіг і акцизні податки не правомірні, як і податки соціального страхування, якщо вони інтегровані в систему прибуткового податку даної країни. Основні ж труднощі полягають у наступному:
- деякі податки на розробки корисних копалин або видобуток нафти і газу звичайно не кредитуються, бо вони є ви-нагородою або роялті, що виплачуються країні за право їх вивозу;
- інші країни стягують спеціальний податок з окремих галузей промисловості (таких, як страхування та міжнарод-ний транспорт), що могли б кредитуватися, якщо б стягу-валися замість звичайного податку.
Деякі країни стягують так званий "мінімальний податок" з фізичних осіб або компаній, що може чи не може кре-дитуватися залежно від способу стягнення. Не існує встановлених міжнародних правил визначення пра-вомірності таких спеціальних податків на кредит щодо інозем-ного податку, і тому пропонується під час переговорів стосовно податкових договорів зробити перегляд усіх спеціальних пода-тків кожної країни, щоб спробувати вирішити це питання і ви-значити (за необхідності) статус договору або протоколу. Слід зазначити, що звичайно податки, не правомірні на кредит, ро-зглядаються або як витрати, що скасовуються при підрахунку прибутку бізнесу, або як частина вартості будь-якого майна, з яким вони пов'язані [31, 89].
В Україні при оподаткуванні розподіленого та нерозподіле-ного прибутку практично усунене подвійне оподаткування. Від-повідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" в Україні підприємство-емітент при виплаті процентів підприєм-ствам, які володіють акціями, нараховує і стягує податок на дивіденди в розмірі 15% нарахованої суми виплат. Крім того, воно зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди [23, 46].
У випадку виплати дивідендів фізичним особам на привіле-йовані акції сума цих виплат підлягає оподаткуванню податком на дивіденди і прирівнюється до виплати додаткових благ, які оподатковуються в порядку, встановленому Законом України "Про оподаткування доходів фізичних осіб".
У разі отримання доходів учасниками від спільної діяльності без створення юридичної особи відповідно до п. 77 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" даний до-хід прирівнюється до дивідендів і оподатковується [6, 34].
Отже, можемо зробити висновки, що на сьогоднішній день ефективним методом усунення подвійного оподаткування є прийняття податкових угод і інтеграція до країн європейського товариства.
1.4. Особливості оподаткування зовнішньоекономічної діяльності
Особливістю оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності є підвищений податковий ризик, який може бути пов’язаний із змінами в податковій політиці даної країни, введенням нових форм оподаткування, зміною ставок, введенням нових митних зборів, скасування податкових пільг і т.ін.
Податкові ризики не страхуються, і умовно їх можна поділити на непередбачені, що найчастіше викликані політичними причинами, та передбачені, які можна передбачити, знаючи тенденції у внутрішній та зовнішній економіці [26, 254].
Оподаткування ЗЕД включає пряме і непряме оподаткування.
Пряме оподаткування здійснюється відповідно до принципів:
резиденства - передбачає податкову відповідальність фізичного (юридичної) особи за місцем знаходження її основної компанії. Відповідно до цього принципу всі доходи господарюючих суб’єктів, отримані в усіх юрисдикціях проведення комерційних операцій, оподатковуються в країні, в якій фізична (юридична) особа є резидентом.
територіальності - передбачає, що всі доходи, отримані на території даної держави, підлягають оподаткуванню в юрисдикції їх утворення. При розподілі таких доходів на користь СГД, що знаходяться в іноземній державі стягуються податки на репатріацію прибутку.
В нашій країні, як і в інших країнах зі слабкою економікою, чи країнах, які розвиваються, - застосовується принцип територіальності.
В застосуванні принципу резиденства більш зацікавлені країни з розвиненою економікою, бо даний принцип дає можливість оподатковувати всі глобальні доходи транснаціональних компаній.
В Україні прямими податками оподатковується діяльність:
резидентів, які здійснюють свою діяльність на території України та за її межами з метою отримання прибутку;
нерезидентів (іноземних фізичних і юридичних осіб будь-якої правової форми), які здійснюють господарську діяльність на території України за винятком дипломатичних установ, чи установ, які мають імунітет відповідно до міжнародних угод України.
Непряме оподаткування здійснюється відповідно до принципів:
місця призначення, за яким податок на додану вартість, акцизний збір стягується з усіх товарів та послуг, які були ввезені в країну юрисдикції для остаточного споживання незалежно від того, де ці продукти були виготовлені. Згідно цього принципу вказаними видами податків оподатковується імпорт і не оподатковується експорт;
місця походження – передбачає, що податок на додану вартість, акцизний збір, стягується з усіх товарів та послуг, вироблених в даній країні незалежно від місця їх остаточного споживання. В даному випадку оподатковується експорт і не оподатковується імпорт [49, 13].
Сьогодні у світовій практиці оподаткування застосовується перший принцип, і це обґрунтовано, оскільки такий податковий метод, поряд з іншими є важливим інструментом стимулювання експорту.
Об’єктом оподаткування ПДВ є такі операції:
продаж товарів, робіт, послуг на території України;
ввіз товарів на митну територію України і отримання послуг від нерезидентів.
Важливим непрямим податком в Україні є акцизний збір.
Об’єктом оподаткування є:
обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів;
митна вартість ввезених (імпортованих) товарів на територію України.
Особливістю непрямого оподаткування ЗЕД є те, що залежно від стану політичних та економічних зв’язків даної держави, політики лібералізму чи протекціонізму в зовнішній торгівлі, необхідності залучення в економіку країни іноземних інвестицій кожна країна має право застосовувати різні правові режими, які склались історично, серед яких:
- національний режим, за якого іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж СГД України;
режим найбільшого сприяння – іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків