Одним із найважливіших правових рішень в податковому законодавсті України, яке регулює відносини в системі ЗЕД є залучення в значних обсягах іноземних інвестицій через пільговий режим оподаткування спеціальних економічних зон в розрізі не окремих територій за класичною теорією СЕЗ, а окремих складових чи секторів економіки, таких як, наприклад, машинобудування чи агропромисловий комплекс. Такі правові рішення в цій галузі законодавства дали б змогу вирішити 5 важливих соціально-економічних цілей. Це:

закладення міцного фундаменту відродження українського села;

вирішення питання зайнятості населення;

наповнення “дефіцитних” на сьогоднішній день Пенсійного фонду та інших позабюджетних фондів;

виведення України з когорти країн-імпортерів в когорту одних із найбільших країн-експортерів продукції агропромислового комплексу.

як результат досягнення даних цілей - це нарощення позитивного зовнішньо-торгівельного балансу, а відтак і зміцнення економіки в цілому.

Крім цього, законодавець визначає перелік доходів нерезидентами, які не оподатковуються, серед яких доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу на державні цінні папери, продані нерезидентом за межами України.

На мою думку, така практика є позитивною, оскільки зовнішні позики держави, з одного боку, дозволяє залучати до бюджету кошти іноземних суб’єктів ЗЕД, і з другого боку, - стимулювати розвиток фондового ринку цінних паперів.

Єдине, що до негативних наслідків може призвести - це надто великий обсяг випуску (емісії) цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань) зовнішніх позик держави.

З метою здійснення податкового контролю, придбання або продаж зазначених цінних паперів може здійснюватися від імені нерезидента винятково його постійним представництвом, яке працює від імені, за рахунок та за дорученням такого нерезидента.

Зазначені резидент або постійне представництво несуть відповідальність за повне і своєчасне нарахування і внесення до бюджету податків, утриманих при виплаті нерезиденту доходів від володіння цінними паперами (механізм податкового агентства).

В податковому законодавстів України також передбачені випадки, коли за міжнародними договорами (усунення подвійного оподаткуваня, входження України до митних, економічних союзів) передбачено меншу ставку податку на прибуток (доходи) нерезидента, то зайво внесені до бюджету суми податку можуть бути зараховані в рахунок наступних платежів або за заявою нерезидента – повернуті [27, 54].

В частині строків сплати податку на прибуток нерезидентів, податкове законодавство України не робить різниці між національним суб’єктом ЗЕД та іноземним. Податок на прибуток, отриманий нерезидентами, що здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження в Україні, повинні сплатити податок з цього доходу до/або разом зі здійсненням виплати.

Важливу роль в податковому контролі зі сплати податку на прибуток нерезидента відіграють банківські установи (податкові агенти), які здійснюючи банківське обслуговування постійного представництва нерезидента при перерахуванні коштів за межі України автоматично здійснюють відрахування необхідних розмірів податку в бюджет.

2.3. Порядок сплати податку на додану вартість та акцизного збору при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

З 1 жовтня 1997 року діє Закон України "Про податок на додану вартість" у редакції від 03.04.97 № 168/97-ВР з останніми змінами та доповненнями. Платниками податку на додану вартість є постійні представ-ництва нерезидентів, якщо вони:

- мають обсяг оподатковуваних операцій, що здійснюються ними, з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-яко-го періоду за останні дванадцять календарних місяців у 500тис. грн. [3, 156]

Пос-тійні представництва, через які нерезиденти здійснюють підприємницьку діяльність в Україні і не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами опода-тковуваних операцій, ма-ють право бути зареєстрованими як платники податку за власним бажанням (далі — добровільна реєстрація);

- ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх ви-користання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як плат-ники податку, у разі, якщо такі фізичні особи ввозять (пе-ресилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

Не є платниками податку на додану вартість особи–нерезиденти які:

- здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, незалежно від обсягів продажу;

- надають на митній території України послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

- надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких пос-луг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи. Визначення термінів, які використовуються у Законі Украї-ни "Про податок на додану вартість", у тому числі і нерезиденти розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" [6, 52].

Суб'єкти господарської діяльності, що створені після на-брання чинності зазначеним Законом, незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, по-слуг), та діючі особи, що підпадають під визначення За-кону, зобов'язані зареєструватись як платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за до-говорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію Укра-їни та отримання робіт (послуг), що надаються нерезиден-тами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пере-силання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

-