Курсова робота на тему:

Конституційна реформа 2004 року в Україні

ПЛАН

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПРИЧИНИ, ПЕРЕДУМОВИ ТА ІСТОРІЯ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ РЕФОРМИ 2004 РОКУ 5

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ КОНСТИТУЦІЙНОЇ РЕФОРМИ 2004 РОКУ 9

2.1. Зміни до законодавства в контексті Конституційної реформи 2004 року 9

2.2. Позитивні аспекти внесення змін до Конституції 18

2.3. Основні негативні аспекти внесення змін до Конституції України, 2004 року 20

2.4. Політична криза як негативний результат конституційної реформи 25

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАВЕРШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ РЕФОРМИ 2004 РОКУ 29

ВИСНОВОК 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

ВСТУП

Демократична трансформація українські правові системи — об’єктивно обумовлений процес. Сучасний соціальний рух українського суспільства продовжує здійснюватися не тільки на технологічній основі, сформованій у попередні роки незалежності, а й фактично відповідно до державоцентристського принципу, який, по суті, суперечить чинній Конституції України: держава ототожнюється з державноупорядкованим суспільством; продовжується ототожнення права і закону; економіка, за всіх умов, розглядається пріоритетною по відношенню до права, державної політики; законодавча діяльність здійснюється головним чином на екстенсивній основі — кількісно звеличується нормативний масив тощо.

Звідси демократична трансформація українського суспільства ототожнюється з ринковим перетворенням національної економіки; низький рівень матеріального добробуту народу пов’язується з державною формою правління; основною причиною неефективності функціонування державної влади розглядаються закономірності її внутрішньої організації тощо. Всі заходи підвищення ефективності процесів демократичної трансформації української правової системи, функціонування незалежної української держави, політичної і правової систем шукаються лише в сфері удосконалення владного державного впливу на суспільство з метою підвищення можливостей цього впливу, хоча має йтися про створення ефективних механізмів зворотного зв’язку суспільства та держави.

Усвідомлення об’єктивної потреби удосконалення політичної системи України, яка органічно пов’язана з іншими соціальними системами суспільства, зокрема з правовою, актуалізує необхідність розроблення сучасних методологій і теорій демократичної трансформації політичної системи українського суспільства, її конституційно-правових засад.

На вирішення вказаних завдань була спрямована розпочата 2004 року Конституційна реформа, яка була спрямована на створення дієвих механізмів реалізації принципу розподілу влади та концепції стримувань та противаг між вищими її органами. Однак, незважаючи на необхідність такої реформи, її проведення, а особливо, результати мали як позитивні так і негативні наслідки.

Враховуючи зазначене, метою нашої роботи є дослідження особливостей процесу прийняття Конституційної реформи в Україні 2004 року та перспектив її реалізації.

РОЗДІЛ 1.

ПРИЧИНИ, ПЕРЕДУМОВИ ТА ІСТОРІЯ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ РЕФОРМИ 2004 РОКУ

8 грудня 2004 року, в результаті компромісу між політичними силами, командою майбутнього президента Ющенка (тоді ще кандидата, право в президенти, чесне обрання якого, захищали самі ж виборці, вийшовши на головну площу країни – майдан Незалежності. Ці події отримали назву Помаранчевої революції) та Віктора Януковича, Верховна Рада України внесла зміни до Основного Закону, перетворивши Україну з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську державу. Цифри №4180 (номер законопроекту) чи №2222-4(Закон України “Про внесення змін до конституції України”) до болі знайомі кожному, хто перебував у контексті тих подій. Але на хвилі народного піднесення це сприйнялося як необхідна прикрість, яка не тягнутиме за собою аж надто серйозних наслідків, адже кінець кінцем – народ виявився сильнішим, наша правда перемагала. За законопроект проголосувало 402 депутати із 442, зареєстрованих у залі. Проти – 21, не голосувало – 19. Ідеологом і “натхненником” змін до Основного Закону був Олександр Мороз. Лунали прекрасні фрази про необхідність демократизації влади та держави, про заміну президентсько-парламентської на парламентсько-президентську форму правління, що має вдосконалити нашу систему влади [4]. Але чи справді парламент був таким безпорадним за старою редакцією Конституції? Чи він був слабким через ручне управління політичними процесами, через авторитарне керування президента Кучми? В процесі подальшого розгляду питання доцільності, позитиву, негативу внесення змін до Конституції України, ми розглянемо і цей зріз. Та чи стала Конституція і справді демократичнішою?

Як відомо, вдалий початок – половина справи. Так і зі змінами до Конституції, тільки на 180 градусів в інший бік – навпаки.

Прийняття Закону “Про внесення змін до Конституції України” здійснювалося з порушенням вимог статті 159 Конституції України: “Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 даної конституції”. Зокрема, зміст законопроекту №4180 відрізняється від законопроекту, який попередньо схвалювався Верховною Радою України і на який отримувався Висновок Конституційного Суду України від 12 жовтня 2004 року [5] (мають місце доповнення, уточнення формулювань, приписів та “редакційні поправки”);

Ще одним видом порушення процедури прийняття законопроекту №4180 є так зване “пакетне голосування” за “звичайний закон” (Закон України “Про особливості застосування Закону України “Про вибори Президента України” при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року”) та одночасно за Закон України “Про внесення змін до Конституції України”.

“Пакетне” (одночасне) голосування таких принципово відмінних законів є порушенням Конституції України, зокрема, пунктів 1 та 3 частини першої статті 85 Конституції України (яка розмежовує повноваження Верховної Ради України щодо внесення змін до Конституції України та щодо прийняття законів), а також вимог Розділу ХІІІ Конституції України “Внесення змін до Конституції України”, яка передбачає спеціальний порядок прийняття законів про внесення змін до Конституції України. У нашому випадку цей самостійний порядок дотримано не було.

Обов’язково необхідно зважати також на ту обставину, що внесення змін до Конституції відзначається певною жорсткістю. 300 голосів народних депутатів України (дві третини від конституційного складу Верховної