Зробивши аналіз цих організаційно-правових норм, врахувавши досвід зарубіжних країн, де співіснують різні форми державних підприємств, можна зробити висновок, що на данному етапі правового і економічного розвитку для України необхідна багатоформленість державного підприємства, оскільки питання про його правову природу можна вирішувати лише у відповідності до реальної ситуації, яка склалася при створенні того чи іншого підприємства.
Пропонуються такі організаційно-правові форми, як:
ДоцІльнысть введення інституту довірчого управління державним майном проявляється в наступних положеннях:
- можливість уникнути розщеплення права власності на майно, що пеpедається в довірчу власність та існування двох власників на вказане майно, що суперечить нашій правовій доктрині, яка виходить з постулату неділимості єдиного права власності. Це досягається за допомогою того, що зазначена правова конструкцiя дозволяє не дробити єдине право власності на майно, зберігаючи його і враховуючи інтереси власника, і разом з тим чітко та надійно фіксує права інших, окрім власників, учасників економічних відносин, а саме суб"єктів управління майном власника;
- забезпечується автономність суб”єктів та об"єктів довірчого управління майном у цивільному обігу шляхом закріплення за ними певного юридичного титулу на основі наділення їх повноваженнями по володінню, користуванню і розпорядженню майном власника. Це сприяє вирішенню проблеми управління, визначаючи його особливий режим та самостійне існування його суб"єктів у цивільному обігу;
Згідно Проекту Цивільного кодексу майно у довірче управління передається не бульше, ніж на 5 років, що, безумовно обмежує правомочності довірчого управителя. Але законом можуть визначатися інші строки, що все рівно обмежує цей інститут. Таке обмежене трактування інституту довірчого управління майном не дозволяє здійснювати його ефективне використання в сфері державного і комунального управління майном, хоча цей інститут зарекомендував себе досить добре в таких відносинах не тільки в країнах англо-саксонської системи права , а і континентального права. Але при такій його звуженості, просто необхідно залишити інститут повного господарського управління майном, інакше, виникне невизначеність із строками , на яке підприємству буде передаватися це майно у довірче управління і надасть державі право передавати це майно з управління одного підприємства в інше, що не буде сприяти, на думку автора, ефективному використанню власності держави.
Потрібно зазначити, що питання про створення державного підприємства з тією чи іншою організаційно-правовою формою, можна вирішити лише в конкретному випадку створення того чи іншого підприємства, що залежить від багатьох суб*єктивних факторів. На законодавчому ж рівні має бути закріплений принцип багато формленості здійснення права державної власноті, щоб ефективно здійснювати управління майном.
2.Деякі цивілісти вважають, якщо державний орган змінить статутний фонд держаного підприємства таким чином, що підприємство втратить певні права на здійснення своїх повноважень, щодо державного майна, то державне підприємство їх автоматично позбавляється. И.В. Спасибо, И.И. Глушко. Научно-практический комментарий к Закону Украины «О предприятиях в Украине». Харьков, Консум – 1997. С.48. Тут виникає досить важливе практичне питання , а чи буде вона мати достатній об*єм правоздатності для здійснення договорів по зобов*язаннях, які вона уклала до зміни свого статусу. В