Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про внесення змін до Кримінально - процесуального кодексу України ”

(щодо додаткових заходів по захисту прав потерпілого у кримінальному процесі)

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Здійснення кримінально-процесуальної діяльності у демократичній державі повинно ґрунтуватись на послідовному дотриманні всіх принципів кримінального процесу, які являють собою істотні гарантії правосуддя, забезпечення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Одним із основоположних принципів кримінального процесу, які забезпечують дотримання прав усіх його учасників, є принцип змагальності. Ст. 16-1 КПК України передбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Офіційне закріплення в червні 2001 р. у КПК даного принципу є утвердженням демократії і важливим кроком до правової держави. Однак, окремі норми КПК України передбачають звужене розуміння принципу змагальності. Це перш за все зумовлене тим, що в Україні і досі залишається монополія держави на розслідування злочинів, збір доказів та, в кінцевому результаті, доведення винуватості особи, яка вчинила злочин. КПК України невиправдано обмежує права потерпілого у кримінальному процесі, при вчиненні деяких процесуальних дій думка потерпілого не береться до уваги, незважаючи на те, що її заслуховування могло б сприяти встановленню об’єктивної істини та повному дослідженню усіх обставин справи.

Так, при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, як і при продовженні строків тримання під вартою, позиція потерпілого не враховується, хоча її заслуховування може суттєво вплинути на формування внутрішнього переконання судді та, безумовно, попередить можливі зловживання прокурора на цій стадії процесу.

Важливою гарантією правосуддя також є принцип гласності. Гласність є своєрідним громадським контролем за діяльністю суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів, що, безумовно, підвищує у них почуття відповідальності за хід і результати процесу, позитивно впливає на етику взаємовідносин осіб, що беруть участь у справі, і непрямо, але досить відкрито сприяє підвищенню професійної кваліфікації суддів, прокурорів, адвокатів завдяки кращому баченню в таких умовах своїх помилок і промахів, а також позитивних актів діяльності. Враховуючи це, змін потребує порядок обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема пропонується надати слідчому право звертатися з поданням безпосередньо до суду, з іншим порядком реалізації функції нагляду прокурора за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство. Ця зміна направлена на забезпечення прозорості порядку обрання запобіжного заходу.

Стадія надання згоди прокурора на даний момент є непублічною, адже ця згода не оформляється жодним процесуальним документом, який був би доступний для ознайомлення учасникам кримінального процесу. Публічними документами є лише подання слідчого, яке, власне, і розглядається у судовому засіданні, та судове рішення. Таким чином, існують передумови для зловживання прокурором своїм правом на надання згоди, зокрема, можуть виникати ситуації, коли прокурор безпідставно відмовляє у наданні згоди, внаслідок чого, слідчий зобов’язаний звільнити з-під варти особу, щодо якої є достатньо доказів її винуватості та підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У такому випадку не відбувається гласний судовий розгляд подання слідчого, внаслідок чого потерпілий та інші зацікавлені особи позбавлені можливості зрозуміти мотиви прийняття цього рішення.

Особливу увагу слід звернути на те, що сучасна практика вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суперечить вимогам ст. 130 КПК України, яка передбачає, що процесуальні рішення прокурора мають бути вмотивованими. Так, відмовляючи у погодженні подання слідчого, прокурори часто не мотивують свого рішення і не оформляють його окремим процесуальним документом, як того вимагає КПК України. Тому пропонований законопроект спрямований, в тому числі, і на подолання цієї протиправної практики.

Отже, внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу Україні сприятиме реалізації принципів змагальності та гласності, забезпеченню додаткових гарантій прав потерпілого та попередженню можливих зловживань на стадії обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

2. Цілі і завдання проекту Закону

Метою цього законопроекту є:

- впровадження механізму реалізації прав потерпілого у кримінальному процесі, забезпечення принципу змагальності процесу;

- попередження можливих зловживань з боку прокурора на стадії обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, забезпечення гласності стадії обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

- подолання практики прийняття прокурором невмотивованих процесуальних рішень і вчинення невмотивованих процесуальних дій.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується надати право потерпілому висловлювати свою думку при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою.

Законопроект передбачає надання органу дізнання, слідчому права вносити подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту безпосередньо до суду.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відносини у даній сфері регулюються Кримінально-процесуальним кодексом України від 28.12.1960 р.

Реалізація положень поданого законопроекту не потребує внесення змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття даного проекту закону та його реалізація не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону.

Запровадження механізмів та правил, запропонованих законопроектом, призведе до:

- впровадження додаткових механізмів захисту прав потерпілого у кримінальному процесі;

- реалізації принципу змагальності у кримінальному процесі, зокрема на стадії обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

- створення передумов для відходу від державної монополії на розслідування злочинів;

- попередження зловживань органів прокуратури на стадії обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.