чи постановою суду або постановою органу дізнан-ня, слідчого, прокурора про закриття справи. При цьому:
1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються, але тільки у разі умисного використання їх для досягнення злочинного результату;
2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним ус-тановам або знищуються;
3)
речі, що не мають ніякої цінності та не можуть бути використані, знищуються, а у разі, якщо заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;
4)
гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шля-хом, передаються в дохід держави;
5)
гроші, цінності та інші речі, що були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним власникам, а якщо таких не встановлено — переходять у власність держави.
Спір про належність речей, що підлягають повернен-ню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Протоколи слідчих і судових дій, складені та оформ-лені в порядку, передбаченому КПК, носії інформації, на яких з допомогою технічних засобів зафіксовано процесу-альні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджу-ються обставини і факти, що мають значення для вирі-шення справи (ст. 82 КПК).
Протокол.
Протокол — це документ про проведення слідчих і су-дових дій, про їх зміст і наслідки (п. 20 ст. 32 КПК).
У протоколі слідчої дії повинно бути зазначено: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що прово-дять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обо-в'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закі-нчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. З метою нерозголошення да-них про особу, щодо якої застосовані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статтями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 і 176 КПК, обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 523 КПК.
Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх пра-во робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайоми-тися з протоколом особисто.
Вставки і поправки повинні бути застережені в прото-колі перед підписами.
Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хтось із цих осіб через1 фізичні вади або з інших причин не може особисто підпи-сати протокол, то для підписання протоколу запрошуєть-ся стороння особа. До протоколу можуть бути додані фо-тознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, що поясню-ють його зміст.
Якщо особа, що брала участь у проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в про-токолі й підтверджується підписом особи, яка провадила слідчу дію.
Протокол судового засідання в суді першої та апеляцій-ної інстанцій веде секретар судового засідання. У прото-колі зазначаються:
—
місце та час початку і закінчення судового засі-дання;
—
назва і склад суду;
—
справа, яка розглядалась;
—
секретар;
—
сторони;
—
особи, які не з'явились в судове засідання, та причи-ни їх неявки;
—
дані про особу підсудного;
—
дані про час одержання підсудним копії обвинувального висновку;
—
дані про роз'яснення підсудному та іншим учасни-кам процесу їх прав та обов'язків;
—
ухвали та постанови суду, прийняті без видалення
до нарадчої кімнати;
—
всі розпорядження головуючого і дії суду, в тому
порядку, в якому вони відбувались;
—
всі клопотання і заяви учасників процесу;
—
докладний зміст записаних у першій особі показань
підсудного, потерпілого, свідків, пояснень спеціалістів, відповідей експерта на усні запитання;
—
послідовність і короткий зміст судових дебатів;
—
короткий зміст останнього слова підсудного;
—
проголошення вироку та роз'яснення порядку і строку
його оскарження.
Протокол судового засідання підписують головуючий і секретар судового засідання, він повинен бути виготовле-ний не пізніше семи діб з дня закінчення судового розгляду справи, про що повідомляються учасники судового роз-гляду кримінальної справи (статті 85 і 87 КПК).
Протоколи відповідних додатків, складені уповноваженими органами за результатом оперативно-розшукових заходів. Верховна Рада України у червні—липні 2001 року відповідно до програми правової реформи прийняла пакет законів, якими внесено істотні зміни та доповнення до КПК України.
Згідно із Законом «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 р. № 2535-ІП ч. 2 ст. 65 КПК доповнено нормою, відповідно до якої протоколи, складені уповноваженими органами, з відповідними додатками при провадженні оперативно-роз-шукових заходів визнаються доказами, якщо вони, безпе-речно, складені та оформлені за нормами КПК і містять фактичні дані, що мають значення по кримінальній справі.
Які саме уповноважені органи мають право складати протоколи, документи, додатки до них, в законі не вказа-но. Очевидно, це органи дізнання: міліція (податкова міліція), органи безпеки, митні органи тощо, тобто орга-ни, перелічені в ст. 101 КПК.
Наприклад, міліція, як орган дізнання, при провадженні оперативно-розшукових заходів, а також виконанні дору-чень слідчого, прокурора, судді (суду) по кримінальній справі складає протоколи оглядів, документів, предметів, приміщення і при цьому вилучає різні речі (наприклад, порошок, схожий на наркотик тощо). Такі протоколи і додатки до них після правильного процесуального оформ-лення можуть стати джерелами доказів.
Документи
Документи є джерелом доказів, якщо в них викладено або засвідчено обставини, що мають значення для справи. У тих випадках, якщо документи зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, наприклад, зна-ряддям вчинення злочину, вони є речовими доказами (ст. 83 КПК). Отже, у документі як самостійному джерелі доказів має значення саме його зміст, а не якісь інші його якості.
Формулювання «інші документи», що використовуєть-ся для визначення одного із видів джерел доказів у кри-мінальному судочинстві, на наш погляд, є вдалим. Законодавець, вказуючи у ст. 65 КПК на інші, документи, підкреслив, що