Разом з тим ЦПК України визначає коло осіб, які не підлягають допиту, і які мають право відмовитися від дачі показань.

Експерт – особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ, процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Експертом, який залучається до справи, може бути особа, яка відповідає вимогам, які встановлені в Законі України „Про судову експертизу” і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Під час проведення експерт зобов’язаний забезпечити збереження об’єкта експертизи. Після повного дослідження експерт повинен дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на дані запитання, а в разі необхідності роз’яснити його.

Спеціаліст – особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Він залучається до судового процесу ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги. Це може бути фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуального характеру не замінює висновку експерта.

Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається до справи ухвалою суду. Він має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у справі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, які необхідні для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.

Особа, яка надає правову допомогу – це особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона має такі права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім на судовому засіданні. Допускається до справи ухвалою суду.

3. 3. ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохоронної діяльності суду, в зв'язку з чим їх об'єкт тісно пов'язаний з об'єктом матеріальних правовідносин, з приводу яко-го виникає цивільне судочинство, і це ускладнює його визначення. В теорії цивільного процесу ним називається: дії суб'єктів правовідносин або тільки діяльність суду; матеріально-правові відносини, які захищаються судом; спір про право між учасниками матеріаль-но-правових відносин, переданий на розгляд суду; передбачені законом наслідки процесуальних дій, які виступають як мета циві-льного судочинства (загальний об'єкт), захист матеріальних прав і законних інтересів сторін і третіх осіб (спеціальний об'єкт), конк-ретна справа та ін. Висловлювалися також міркування, що проце-суальні правовідносини взагалі не мають об'єкта.

Процесуальні дії суб'єктів правовідносин не можуть бути об'-єктом відносин, оскільки вони не є тією категорією, з приводу якої виникають самі відносини. Процесуальними діями реалізуються процесуальні права і обов'язки. Вони необхідні для виникнення правовідносин і наступного їх розвитку. Право на порушення циві-льного процесу реалізується в результаті вчинення процесуальних дій — подачі позовної заяви, скарги і прийняття її судом. Між судом і заінтересованою особою виникають цивільні процесуальні право-відносини, але не стосовно цих дій, а тих наслідків, на досягнення яких вони спрямовані, — порушення цивільної справи в суді на захист суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу. Процесуальні дії свідків спрямовуються на реалізацію обов'язку на свідчення певних фактів у справі; експерта — для дачі висновку про обставини, необхідні для вирішення справи судом. Отже, процесу-альні дії входять до змісту процесуальних правовідносин і одночас-но виступають юридичними актами, які спричиняють виникнення, розвиток і припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин не виступа-ють і матеріально-правові відносини, які захищаються судом, оскі-льки ними охоплюються тільки відносини позовного провадження, які характеризують динаміку розвитку процесуальних правовідно-син. Викликає сумнів правильність про наявність загального спеці-ального об'єкта, оскільки воно неминуче призводить до існування по кожній цивільній справі одних загальних правовідносин і систе-ми простих спеціальних правовідносин або ж до визнання того, що кожні цивільні процесуальні правовідносини мають два об'єкти. Об'єктом будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких спря-мовуються процесуальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єк-тів правовідносин.

Але, беручи до уваги, що обсяг, зміст, характер процесуальних прав і обов'язків встановлюється і визначається ЦПК України залежно від мети участі суб'єктів правовідносин у судочинстві і виконуваних ними цивільних процесуальних функцій по справі, кожні цивільні процесуальні правовідносини в системі правовідносин у справі мають свій самостійний об'єкт.

ВИСНОВОК

Отже, цивільні процесуальні правовідносини завжди являють собою систему конкретних, правових зв’язків, які розвиваються під час руху цивільної справи. Це – виникаючі на основі норм процесуального права індивідуалізовані суспільні взаємини між судом та учасниками цивільного процесу, які характеризуються наявністю юридичних прав та обов’язків, що забезпечують правильний і швидкий розгляд, вирішення цивільних справ, а також виконання винесених рішень. Цивільно-процесуальні правовідносини відзначаються наступними ознаками: виникають на підставі норм цивільного процесуального права в результаті їх реалізації, створюються між учасниками суспільних відносин - судом, органом судового виконання як між собою, так і окремо з кожною з осіб під час судочинства в цивільній справі; юридично