участю. Вони повинні вимагати від опікуна або піклувальника відшкодування майнової шкоди, заподіяної несумлінним або недбалим виконанням опікунських обов”язків ( ст. 152). У справах про встановлення факту батьківства і факту визнання батьківства їх участь для дачі висновку є обов”язковою. Якщо встановлення таких юридичних фактів необхідне для здійснення прав на одержання пенсії і спадкоємства, то для участі в справі залучаються відповідно органи соціального забезпечення і фінансові органи для дачі висновку.
Суб”єктами захисту прав інших осіб і інтересів держави виступають органи соціального захисту у справах осіб, над якими за станом здоров”я встановлено піклування (ст. 129 КШС). Але більш поширена їх участь у формі дачі висновку у справах окремого провадження – про встановлення юридичних фактів (перебування на утриманні, визнання батьківства та інше), необхідних для вирішення питання про визначення пенсії, тощо. У таких справах можлива участь пенсійних органів Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ України.
При здійсненні своїх функцій органи опіки і піклування приймають відповідні рішення (п. 6 Правил опіки і піклування), тому їх висновком у справі має бути рішення в письмовій формі. Виконання житлово-комунальними органами функцій управління житловими фондом України обумовлює можливу і необхідну їх участь у цивільному процесі в справах, пов”язаних зі зміною юридичного, технічного, комунального стану споруд і будівель. Житлово – комунальні органи заінтересовані в такому вирішенні справ судами, яке відповідало б політиці держави в галузі житлового будівництва і захищало права громадян, підприємств, установ, організацій. На необхідність участі таких органів у цивільному процесі у справах, що виникають зі спорів щодо житлових правовідносин, звертав увагу судів Верховний Суд України у своїх постановах від 19 вересня 1975 року № 9 зі змінами, внесеними постановою від 30 березня 1984 року № 3 “Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” тощо.
Для дачі висновку про придатність жилого приміщення для проживання суди повинні залучати до участі у справі органи санітарно-епідеміологічної служби, а також місцеві житлові органи, якщо рішення по справі може вплинути на їх інтереси. Не виконання цього обов”яку призводить до порушення прав зазначених органів і може бути підставою для скасування судового рішення, постановленого у таких справах без їхньої участі.
До складу органів житлово-комунального управління входить Бюро технічної інвентаризації, на яке покладено обов”язок здійснювати технічну паспортизацію та інвентаризацію основних фондів комунального господарства, а також будинків підприємств, установ, організацій і окремих громадян, поновлення документів на право володіння будинками і встановлення порядку користування земельними ділянками і будівлями. Верховний Суд України роз”яснив судам про необхідність залучати Бюро для дачі висновку у справах про право володіння, поділу будівель і порядку користування земельними ділянками.
Органи житлово-комунального управління місцевої державної адміністрації, у підпорядкуванні і розпорядженні яких є житловий фонд, у певних випадках можуть бути залучені у справу третіми особами. В судовій практиці і теорії процесу виникають труднощі у розмежуванні їх процесуальної провосуб”єктності такими особами і суб”єктами захисту прав інших осіб. Відповідно до ст. 121 ЦПК підставою для участі їх у процесі буде відсутність спору по договору житлового найму з однією із сторін, а не суб”єктивного юридичного інтересу, оскільки такий може мати не лише матеріально-правовий, але і державно-правовий характер.
Захист прав інших осіб та інтересів держави в цивільному процесі можуть здійснювати фінансові органи місцевої державної адміністрації у справах, які виникають зі спорів про право власності, спадкування, а також у справах окремого провадження про встановлення юридичних фактів, від яких залежить здійснення громадянами таких прав.
Суб”єктами захисту прав інших осіб й інтересів держави можуть бути ті органи державного управління, участь яких у цивільному процесі обумовлюється необхідністю здійснення ними своєї компетенції у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. Так, державна податкова інспекція може стягувати з громадян у бюджет в судовому порядку недоїмки по податках та інших обов”язкових платежах, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій; подавати позови про стягнення в доход держави коштів, одержаних громадянами за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених законом підстав (ст. 11 Закону від 4 грудня 1990 року “Про державну податкову службу в УРСР”).
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають право звертатися до суду з позов про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій, які обмежують право територіальної громади, атакож повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (п. 4 ст. 38 Закону від 21 травня 1997 р. “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Відповідно до ст. 42 п.15 цього Закону сільський, селищний, міський голова може звертатися до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.
Законом України від 15 грудня 1993 року “про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР “Про захист споживачів” встановлено, його Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, його органи в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах державної і виконавчої влади та господарюючими суб”єктами-підприємствами (їх об”єднаннями), установами, організаціями-незалежно від форми власності, громадянами-підприємницьку діяльність на території України, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право пред”являти до суду позови по захисту прав споживачів (ст. 5).
Державний комітет