Курсова робота

Закони XII таблиць

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ I

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЗАКОНІВ XII ТАБЛИЦЬ

РОЗДІЛ ІІ

ОСНОВНІ РИСИ РИМСЬКОГО ПРАВА ЗА ЗАКОНАМИ XII

ТАБЛИЦЬ

2.1 Право власності і зобов`язальне право

2.2 Спадкове і шлюбно-сімейне право

2.3 Кримінальне право, суд і судовий процес

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Право Стародавнього Риму - яскрава сторінка світової історії. понад дві тисячі років тому на основі рабовласницького способу виробнацтва склалася і розвивалася правова система, в якій найбільших успіхів досягла розробка низки галузей, насамперед приватного ( цивільного) права.

Тема цієї курсової роботи була вибрана мною через зацікавленість саме до історії Риму. Найдавнішою відомою пам`яткою римського права є Закони ХІІ таблиць. За переказами, текст цих законів був написаний на 12 дошках (звідси й назва).

Закони ХІІ таблиць - збірник коротких правил з найважливіших практичних питань. Він містить правила про цивільний процес, землеволодіння, про сім`ю, про права крадитора щодо боржника, низку вказівок адміністративного характеру. Закони відображають велику владу домовладики, наявність приватної власності, яка може відчужуватися і заповідатися, жорстоке боргове право.

В епоху Законів ХІІ таблиць уже існувало рабство, однак воно ще не було розвинутим і згадки про рабів нечисленні. Правила про забов`язання (крім позики) досить скупі і свдчать, що процеси обміну були ще мало поширені.

В цій курсовій роботі я б хотіла детальніше розкрити передумови і саме створення Законів ХІІ таблиць. Тобто розкрити такі питання як де, чому і навіщо вони виникли. Також важливою складовою моєї курсової буде висвітлення дії законів в різних галузях права, які існували на той час в римському законодавтві.

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЗАКОНІВ XII ТАБЛИЦЬ

Найдавніше поселення Риму жило родами, якими управляли старійшини. Рід спочатку являв собою згуртований колектив, зв'язаний загальним походженням, загальною власністю на землю, а також шануванням предків.

Згодом на території, що належить родам, з'явилися люди, що не входять ні в один з них. Це були звільнені раби або їхні нащадки, чужоземці, ремісники й торговці, люди, вигнані за порушення родових обрядів, насильно переселені із підкорених міст. Цих прибульців у Римі називали плебеями. Корінне ж населення, що жило родами, називалося патриціями.[18, ст. 142]

Вертаючись до питання про походження римських станів, можна взяти за основу його "комплексну теорію":

·

· у безпосередньому зв'язку з ними були клієнти (від латини. Clitnis -слухняний)., які одержували від них землю, худобу, користувалися їхнім захистом на суді та ін. За це вони повинні були служити у військових загонах своїх покровителів, надавати їм допомогу грішми, виконувати різні роботи;

·

Походження плебеїв неясне й спірне. Безсумнівно тільки те, що вони стояли поза племінною організацією тому й не могли приймати участі в керуванні громадою. Зате вони безперешкодно займалися землеробством, ремеслами, торгівлею, Плебеї були особисто вільні, несли військову службу нарівні з патриціями. Торговельне й промислове багатство було зосереджено головним чином у їхніх руках: гордий своїм походженням патрицій уважав принизливим будь-яке заняття, крім землеробства, політичної діяльності, військової служби.

Патриції були повноправними громадянами. Вони розпадалися на три племена. Кожне плем'я складалося з 100 родів. Кожні 10 родів утворювали курію.

Курії утворювали загальні народні збори римської громади (куріатні коміції). Воно приймало або відкидало запропоновані йому законопроекти, обирало всіх вищих посадових осіб, виступало в якості вищої апеляційної інстанції при рішенні питання про страту, повідомляло війну, разом із сенатом вибирало царя, займалося найважливішими судовими справами та ін.[3, ст. 35]

Римська патриціанська громада представляла собою примітивний місто-держава з типовими рисами "військової демократії".

Другим органом демократії була рада старійшин, сенат. Його члени називалися "батьками". У компетенцію сенату входили справи безпосереднього керування, вироблення законопроектів, заключення миру Він складався зі старійшин всіх 300 родів і тому так називалися(від senex-старий). Старійшини ці становили спадкову аристократію римської громади, оскільки вкоренився звичай, відповідно до якого їх обирали з однієї й тієї ж родини кожного роду.

Відповідно до легенди, Ромул призначив перших 100 сенаторів. Тулл Гостілій додав ще 100, а Тарквіній довів їхню кількість до 300.[18, ст. 150]

У період між смертю старого царя й вибором нового громадою управляли по черзі сенатори.

Військове керівництво, верховні жрецькі й деякі судові функції належали вибраному зборами курій "царю", якого називали рексом. Історичні перекази називають першим рексом римської громади Ромула, а всього їх нараховують сім .

Недивлячись на поважність народних зборів, сенат і рекс користувалися правом скасувувати рішення народних зборів. При цьому рекс міг видавати загальнообов'язкові постанови.

Шостим царем Рима був Сервій Туллій, до періоду царювання якого ставляться найважливіші державні й правові перетворення, які розвиваючись сприяли перетворенню Рима в найбільш значну суспільну формацію античного періоду.

Потужний удар родової організації патриціїв був нанесений у середині VI століття до н.е. реформою Сервія Туллія, шостого рекса по римській історичній традиції. Вона проводилася як військова реформа, однак соціальні наслідки її вийшли далеко за межі тільки військової справи, зігравшивирішальне значення в утворенні давньоримської держави.[17, ст.46]

Спочатку римське військо було переважно патриціанським. Плебеї, що знаходилися поза межами патриціанської оющини, також не входили у військову організацію. Внаслідок цього виникла різка невідповідність між населенням Риму й кількістю воїнів, які виставлялись. А загарбницька політика вимагала збільшення військ і витрат на ведення війн.

Необхідність залучення