Адміністрація мала три рівні:

Центральний. Розгалужена і централізована система керування. На чолі її стояв міністр – джати, посада якого в період розквіту централізації звичайно виконував один з царевичів або інших близьких родичів фараона, а при 5-6 й дистанціях якої-небудь з високопоставлених чиновників-вельмож зі знатних прізвищ. Джати виконував не менше 20 важливих державних функцій і тримав у своїх руках усі важелі адміністрації, особисто очолював судове відомство, протокольне (архіви і документація), державну скарбницю, відповідав за діяльність централізованих сховищ і майстерень, організацію великих будівельних проектів. За діяльність регіональної і місцевої адміністрацій. Джаті підпорядковувалися глави спеціалізованих керівництв: військового і судового відомства. «Завідувач тим, що дає небо, робить земля і приносить Ніл» був управителем царсько-храмового господарства, «хоронитель печатки», відповідав за організацію заморських експедицій. Спадкоємна наступність і практика призначення знаті на вищі посади була звичайною нормою. [6, 27]

Регіональний. Храмові жреці, правителі номів, вельможі, чиновники середнього рангу. Головна функція – контроль за продуктивністю праці і збір ренти-пдатку. Відповідали за нормальне функціонування храмових господарств, включаючи зерносховища, склади готової продукції й інвентарію, майстерні, архіви і т. д. організовували суспільні роботи на місцях, особливо у сфері водного господарства і будівництва. У період розквіту централізованої влади посадові особи на рівні підрозділів, зокрема монархи, переміщалися з місця на місце порівняно легко і часто.

Місцеві. Переписувачі що керують і уповноважені царсько-храмових і вельможно-сановчих господарств, можливо, глави поселень, що відповідали за плату ренти-податку. [4, 31]

Придворний штат фараона – це привілейована категорія рабовласників – був утворений з колишньої родової знаті. Вже в Древньому царстві створюється великий бюрократичний апарат з чиновників-переписувачів.

Централь управління очолював чиновник, якого було прийнято називати (по-арабськи) «візирь» древньоєгипетська назва «джатті». [3, 12]

Жатті спочатку був жрець міста – резиденція повелителя, пізніше його повноваження виходять за рамки управління царським двором і господарством. У древньому Єгипті не було розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади. Судячи з інструкцій, складеної при Тум осі для трьох візирів (текст зберігся на стінах фіватських гробниць), і інших даних, повноваження і обсяг діяльності візирів були дуже широкі.

«йому доповідатимуть про замикання запорів у належний час і відмикання їх у належний час. Йому доповідатимуть про стан фортець півдня і півночі…Йому доповідатимуть начальники сотень шенту (чиновники) і начальники…про свої справи.

…Це він посилатиме окружних чиновників споруджувати обведені греблями канали в усій країні…Це він призначатиме начальників шенту в залі палацу… Це він зостановлюватиме границі кожної області, кожного пасовища, кожного храмового господарства, кожного володіння… до нього приходитимуть з плацу всі справи…

Це він відчинятиме скарбницю разом з начальником казни… Це він слухатиме про кожну справу судової палати. Місцеві князі, господарі і всі прості люди повідомлятимуть йому про свої податки…

Йому доповідатимуть про схід Сиріуса і…Нілу.» [3, 18]

Функції візира були складні і численні:

Він глава фінансового відомства. У його віданні знаходиться «золота палата», що була державним казначейством і царською скарбницею, державними житницями. Він керував маєтками, що належать палацу.

Він був керівником публічних робіт.

Важлива функція державного канцлера – це збереження держаної печатки. У його кабінеті зберігалися акти, реєструвалися різні дарування землі, майна і титулів.

Він градоправитель столиці. У резиденції фараона йому належить поліцейська влада.

Візир мав широкі повноваження в області правосуддя. Він очолював вищу судову інстанцію країни – шість судових палат.

Візир керував державою і чиновники всіх рангів були зобов’язані доповідати йому про свої справи і від нього одержувати розпорядження . візир був керівником суду, головував у раді десятки, яка одночасно була і вищою судовою інстанцією, і одним з органів керування. Він був також керівником палати шістьох – іншого судового органу. Візир брав участь у керівництві господарством, тому що був начальником царських скарбниць і всіх державних складів. Він керував також усіма роботами, що виконувалися для фараона. Візирю підпорядковувались начальники окремих «домів». Тобто управління яких існувало декілька: хлібний, золотий, виноградників, військовий, жертвоприношення. [6, 31]

В епоху Нового царства візир був керівником усіх військових сил. він виконував також обов’язки нотаріуса, оскільки затверджував заповіти. Всі прохання потрібно викладати на письмі. Пізніше, для зміцнення авторитету візира, навколо його особистості теж був створений релігійний культ. Його оголосили «пророком справедливості», верховним жрецем бога Тота (бога законів і правопорядку).

Крім візира в Древньому Єгипті були інші посадові особи, серед яких досить значною була посада хранителя печатки чи головного скарбника. Називався він «скарбником пануючого нижнього Єгипту»,ю казначейства в сучасному розумінні слова не було, тому що податки вносилися натурою. Скарбник завідував державними складами, де зберігалися всі ці натуральні приношення. Головному скарбникові підкорялися два скарбники царя, які завідували каменоломнями та мідними рудниками. Вони виконували також функції військового і морського міністрів. [4, 23]

Важливою була також роль начальників всіх царських робіт, що сполучав у собі посади царського архітектора і спостерігав за виконанням повинностей, покладених на вільне населення.

Існувало ще багато інших високих сановників, були й напівофіційні титули й посади, зокрема «єдиний друг фараона», «фараонів знайомець» та ін.

На нищих щаблях влаштовувався розгалужений чиновницький апарат з високорозвиненим писемним діловодством, з численними секретарями, письмами та ін. чиновники вели облік усього державного господарства, управляли царськими маєтками, рудниками, копальницями, стягували податки, доглядали за порядком, відали поліцією та ін.

Найчисленнішою була категорія писців і наглядачів. Ці посади були доступні і вільні.

У Древньому Єгипті склався величезний апарат чиновників з розвинутим діловодством, причому багато документів свідчать про