ВИСНОВКИ

Єгипет, розташований в Північно-Східній Африці в нижній течії Нілу. Головною господарською і суспільною ланкою тривалий час залишається громада. Існували громадські ради, які виконували адміністративну, господарську і судову функції. На чолі держави стояв фараон, чия влада була безмежною, а він сам вважався особою божественного походження. Фараон навіть одружувався на власних сестрах, щоб не втрачати чистоту крові. Найближчим помічником фараона був візир «джаті», якому підпорядковувалися начальники окремих «домів», тобто управлінь. В країні існували наступні «доми»: хлібний, золотий, виноградників, рахунку биків, військовий, жертвоприношень. Візир, крім того, був головним скарбником, верховним суддею та керівником усіх суспільних «царських» Розподілом праці на ці «царські» роботи відали місцеві ради. Збір і внесення податків у скарбницю теж лежав на плечах громадських рад., але процес цей суворо керувався численним чиновницьким апаратом.

Рабство в Єгипті трималося на військовополонених. Фараони здійснювали завойовницькі походи на Синайській півострів, в Нубію. Полонених в Єгипті називали «живими убитими» і використовувалися для громадських робіт.

Важливе місце в системі державного механізму займали жреці, чиї функції не обмежувалися релігією. Ця каста проповідувала святість особи фараона, божественне походження і незмінність його влади. З іншого боку, жреці прагнули при нагоді відтіснити фараона від влади, не допускаючи, щоб на престолі перебувала людина, нездатна виконувати свої функції.

Місцеве управління очолювали царські чиновники (номархи). В їхз руках перебувала місцева адміністрація і судова влада, власні загони воїнів та поліція. Ослаблення влади фараона призводило до зміцнення їх позиції, залежність від центу ставала номальною. На привілейованому становищі перебувала особиста охорона фараона. За свою службу військові отримували земельні наділи, які оброблялися рабами.

В кінці Древнього царства влада фараонів слабне, Єгипет розпадається на ряд самостійних номів що ворогують між собою. Нове об’єднання відбувається в кінці III тисячоліття до нашої ери. Цей період називається Середнім царством. Відбувається розвиток ремесел і торгівлі. Це в свою чергу призводить до розшарування в сільських общинах.

Ослаблений революцією Єгипет стає здобиччю азіатського кочового племені гіксосів. Країна звільнилася від їхнього 150-річного панування у результаті широкого визвольного руху, почалася епоха Нового царства.

У руках жерців зосереджуються великі багатства. Армія починає виконувати не властиві їй функції нагляду за будівництвом іригаційних споруд та громадських будівель. Поступово відбувається ослаблення військової могутності Єгипту, від нього відпадають ряд країн. У 525р.до н.е. перський цар Камбіз розбив єгипетські війська і завоював Нове царство.

Список використаної літератури

История государства и права зарубежных стран: [Учеб. для студентов юридических вузов и факультетов]/[О. А. Жидков, Н. А. Крашенинникова, В. А. Савельев и др.].- М.: НОРМА-ИНФРА. Ч. 1.- 1998.

Всеобщая история государства и права: Учеб. для вузов по спец."Юриспруденция"/[Батыр К. И., Филиппова Т. П., Черниловский З. М.; Под ред. К. И. Батыра.- М.: Былина, 1999.

Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Під заг. ред. д.ю.н., проф. Джужи О.М. – Київ: НАВСУ, «Правові джерела», 2000.

Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учеб.пособие/Под ред. З. М. Черниловского; Сост. В. Н. Садиков.- М.: Гардарика, 1996

Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн., К., 2001, С.7

Тищик Б.І. історія держави і права стародавнього світу. К., 2001

З.М.Черниловський всеощия история госуларства и права, К., 1997.

Хрестоматія з історії держави і права За ред. В.Д.Гончаренка, К., 2003

Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн., К., 2000.

История государства и права зарубеженых стран. В 2-х ч. М.: Норма, 1997. Ч.1.

История государства и права зарубежных стран.М.:изд-во МГУ, 1991. Ч.1.