Курсова робота

з історії держави і права зарубіжних країн

на тему:

САЛІЧНА ПРАВДА. ФОРМУВАННЯ, СТРУКТУРА, ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. САЛІЧНА ПРАВДА – ПРАВОВИЙ ПАМ’ЯТНИК ФРАНКСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА:

Держава франків.

Формування феодального суспільства і держави франків.

Основні риси розвитку.

Салічна Правда – правовий пам’ятник франків.

Значення Салічної Правди.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ЗЛОЧИНІВ І ПОКАРАНЬ ЗА САЛІЧНОЮ ПРАВДОЮ:

2.1 Характерні риси злочинів і покарань.

2.2 Злочини і покарання.

2.3 Судовий процес.

РОЗДІЛ 3. ЗАЛЕЖНІСТЬ ПОКАРАННЯ ВІД КЛАСОВОГО ПОХОДЖЕННЯ ПОТЕРПІЛОГО І ЗЛОЧИНЦЯ.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Приступаючи до курсової роботи, потрібно насамперед усвідомити, яка її тема, встановити коло питань, які потрібно розкрити.

Що являє собою ранньофеодальна держава франків, які передумови її виникнення? Що являє собою джерело права Франкської держави – Салічна Правда? Аналіз самого документу та праць різних авторів дасть нам змогу відповісти на поставлені запитання, зробити певні висновки, знайти основне завдання Салічної правди, як джерела права, і чому саме неї.

Але головне, що це дасть нам змогу набути певних навичок історико-правової підготовки, без якої не можна бути кваліфікованим юристом.

Метою даної курсової роботи є з’ясування поняття та ролі Салічної правди як правової пам’ятки франкського суспільства, аналіз видів злочинів і покарань за Салічною правдою (характерні риси злочинів і покаи франрань, судовий процес тощо).

Цим зумовлюються такі завдання:

Характеристика держави франків.

Аналіз процесу формування феодального суспільства і держави франків.

Характеристика основних рис розвитку фракського суспільства.

Аналіз Салічної правди, як основної правової пам’ятки франків.

Розглянути злочини і покарання за Салічною правдою.

Дослідити судовий процес за Салічною правдою.

Визначити у чому була залежність покарання від класового походження потерпілого і злочинця.

Теоретичну цінність роботи складає синтез всіх джерел, присвячених висвітленню Салічної правди

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури; перший і другий розділи в свою чергу поділяються на підрозділи.

У першому розділі висвітлено характеристику тогочасної держави франків, проаналізовано причини формування феодального суспільства держави франків, описано основні риси розвитку, охарактеризовано Салічну Правду та її значення.

У другому розділі проаналізовано основні риси покарань за Салічною Правдою, проаналізовано характерні риси злочинів і покарань, досліджено судовий процес.

У третьому розділі проаналізовано залежність покарання від класового походження потерпілого і злочинця.

Робота завершується висновками, акумульованими формуванням феодального суспільства і держави франків, проаналізовано Салічну Правду, як основну пам’ятку права франкського суспільства, охарактеризовано основні види покарань за Салічною Правдою та залежність покарання від класового походження потерпілого і злочинця.

1. САЛІЧНА ПРАВДА – ПРАВОВИЙ ПАМ’ЯТНИК ФРАНКСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.

1.1. Держава франків.

На величезній території Римської імперії було розсіяно багато варварських племен: готи, франки, бургунди, аламани, англосакси та ін.

Римляни все частіше використовували германців у якості найманих солдат і поселяли їх на своїх кордонах. У \/ столітті найвищі звання римських магістратів стали носити вожді варварських племен, які заключили домовленість про перехід під владу Риму.

Занепад імператорської влади, наростаюча непопулярність римського правління складали сприятливі умови для королям-союзникам Риму для розширення повноважень, для задоволення Їх політичних претензій. Вони часто посилаючись на імператорське доручення присвоювали всю повноту влади, знімали податки з місцевого населення та ін. [6, 23]

Вестготи, наприклад, що були заселені Римом у якості своїх федератів у 412 році в Аквитанії (Південна Франція), пізніше розширили територію свого Тулузького королівства за рахунок територіальних завоювань, які були признані у 475 році римським імператором. У 507 році це королівство було підкорене франками. У 476 році влада у Західній Римській імперії була захвачена одним із варварських воєначальників Одоакром. Він був убитий в 493 році засновником королівства остготів Теодоріхом І, який встановив своє одноособове правління по всій Італії. Це королівство пало в 555 році. Виникали й поглиналися в результаті кривавих війн, міжусобиць і інші “племінні держави” варварів. [6, 24]

Але особливу роль у Західній Європі зіграли салічні (приморські) франки, що належали до союзу германських племен, який склався у ІІІ сторіччі на північно-східному кордоні Галії, провінції Римської імперії.

Салічні франки, на чолі із своїм вождем Хлодвігом (481-511 рр.), у результаті переможних війн в Галлії, інколи у протиборстві, інколи у союзі з Римом, утворюють велике королівство, що простяється до 510 року від середньої течії Рейну до Пиренеїв. Хлодвіг же, утверджується як представник Римського імператора, стає володарем земель, повелителем єдиного, вже не племенного, а територіального королівства. Він набуває права диктувати власні закони, знімати податки з місцевого населення та ін.

[ 1]

1.2. Формування феодального суспільства і держави франків.

Виникнення класового суспільства у франків, що намітилося у них ще до переселення в Галлію, різко підвищилося у процесі її завоювання. Кожен новий похід збільшував багатства франкської воєнно-племінної знаті. При поділі військової здобичі їй діставалися кращі землі, значна кількість колонів, скотини. Знать піднеслася над рядовими франками, проте останні ще залишалися особисто вільними і спочатку не відчували підсилення економічного гніту. Вони розселилися на своїй новій батьківщині сільськими общинами (марками). Марка була власником всієї землі общини, що включала ліси, пустощі, луги, орні землі. Останні ділилися на наділи, котрі доволі швидко перейшли у спадщинне користування окремих сімей. Галло-римляни, що перевищували по чисельності франків у декілька разів, опинилися у положенні залежного населення. Разом з тим, галло-римська аристократія зберегла свої багатства. Єдність класових інтересів поклало початок поступовому зближенню франкської та галло-римської знаті, причому перша стала домінуючою. Це проявилося при формуванні нової влади, яка мала зберегти захоплену країну, тримати у покорі колонів та рабів. Попередня родоплемінна організація не мала необхідних для цього сил та засобів. На її місце