влада батька не була безмежною. Вона нагадувала більше сувору довічну опіку над дружиною, дочкою або сином. Опіка над сином припинилася по досягненні ним 12 років.
Шлюбу і сім’ї в Салічній Правді присвячене значне число статей. Шлюбу передувала угода між сім’ями нареченого і нареченої. Обов’язково була потрібна згода батьків. Заборонялися шлюби з родом родичів і свояками. Такі шлюби об’являлися недійсними. Шлюби з рабами тягли за собою утрату свободи. Салічеська Правда нічого не говорить про розлучення. [ 3, 34 ]
1.5. Значення Салічної Правди.
З усіх “варварських правд” особливу цінність для історико-правової науки являє Салічна Правда. Її зміст відображає соціально-економічні і політичні процеси ранніх етапів розвитку класового суспільства, держави і права. Салічна Правда відображує дуже архаїчні відносини в середовищі франків, які стоять на порозі класового суспільства. Це джерело свідчить про сильну майнову диференціацію, про початок розпаду родових і общинних зв’язків. [7, 12]
Крім того, вона є найважливішим документом для вивчення майнових відносин ранньофеодального періоду, землеробської общини, прав і обов’язків франків-общинників і членів родової спілки, стародавнього і вкрай примітивного судоустрою і судової процедури. Але попри весь примітивізм вона є справжньою історичною знахідкою; першоджерелом, з якого беруть початок джерела права феодального суспільного ладу Європи.
2. ВИДИ ЗЛОЧИНІВ І ПОКАРАНЬ ЗА САЛІЧНОЮ ПРАВДОЮ.
2.1. Характерні риси злочинів і покарань.
Салічна Правда виділяє характерні риси злочинів і покарань:
Як правило, кровна помста і вигнання з общини у вигляді основного засобу примусу при первіснообщинному ладі замінюється системою штрафів. Проте ще зберігаються пережитки первіснообщинного ладу:
а) якщо вбивця не в змозі сплатити штраф за вбивство, то він розплачується своїм життям;
б) найближчі родичі беруть участь у сплаті “вергельду” (штрафу) і в його одержанні;
в) у випадку оголошення людини поза законом, вона підлягає вигнанню з общини із забороною кому б то не було приймати її.
Розмір штрафу встановлюється в залежності від соціального і правового становища злочинця і постраждалого, а також від статі і віку постраждалого.
Салічна Правда не встановлює загальних принципів для кваліфікації злочинів і призначення покарань. Проте аналіз її статей дозволяє виділити деякі принципи:
а) суб’єктами злочинів є не тільки вільні, але й залежні люди (мети) і раби;
б) відповідальність перед королем за порушення наступала з 12-річного віку;
в) покарання, як правило, не залежало від провини і призначалося лише за кінцевий результат дії, яка спричиняє шкоду особистості або майну. [7, 21]
Але в ряді випадків при призначенні покарання враховувався характер наміру і тяжкість заподіяної шкоди. Заподіяння “злого” наміру тягло за собою тяжке покарання. Наприклад, за крадіжку із закритого приміщення передбачався штраф утричі більший, ніж за крадіжку з відкритого приміщення.
Звертає на себе увагу надмірна тяжкість матеріального покарання.
Найнижчий штраф за крадіжку складав 3 соліди, а за вбивство – 200 солідів. Якщо мати на увазі те, що вартість бика становила 2 соліди, а корови – 3 соліди, то ці штрафи були надто обтяжливі.
Виникнувши при родовому ладі, штрафи в умовах переходу від колективної власності до приватної стають ефективним засобом захисту приватної власності й особи імущих людей, знаті, яка феодалізувалася. [6, 22]
2.2 Злочини і покарання.
Аналіз Салічної Правди дозволяє виділити такі види злочинів і покарань.
Злочини проти особи.
До них відносяться вбивства, згвалтування, нанесення каліцтв, обмова, образа, викрадення вільних людей, зазіхання на честь, гідність і свободу:
“Х\/. Про вбивства або якщо хто вкраде чужу дружину
Якщо хто позбавить життя вільної людини або вкраде чужу жінку від живого чоловіка, присуджується до сплати 8000 динарів, що складає 200 солідів*.
ХХІ\/. Про вбивства хлопчиків
Якщо хто позбавить життя хлопчика до 10 років включно та буде впійманий, присуджується до сплати 24000 динарів, що складає 600 солідів.
Якщо хто позбавить життя хлопчика з довгим волоссям, присуджується до сплати 600 солідів.
4.Якщо хто позбавить життя дитини в утробі матері раніше, ніж він отримає ім’я, і це буде доказано, присуджується до сплати 4000 динарів, що складає 100 солідів.
Якщо хто позбавить життя вільну жінку після того, як вона почала мати дітей, присуджується до сплати 24000 динарів, що складає 600 солідів.
7. Якщо хто позбавить життя вільну жінку після того, як вона вже не може більше мати дітей, присуджується до сплати 8000 динарів, що складає 200 солідів. [6, 33]
XXX. Про образу словами
1. Якщо хто назве іншого уродом, присуджується до сплати
3 соліди.
2. Якщо хто назве іншого грязним, присуджуєтьсядо сплати
120 динарів, що складає 3 соліди.
3. Якщо хто — чоловік чи жінка — назве вільну
жінку блудницею, і не доведе цього, присуджується до сплати 1800 динарів, що складає 45 солідів.
* Солід - золота монета; динарій - срібна моне-
та, рівна 1/40 соліда.
4. Якщо хто назве іншого вовком, присуджується до сплати
3 солідів.
5. Якщо хто назве іншого зайцем, присуджується до сплати
3 солідів.
6. Якщо хто звинуватить іншого у тому, що він кинув (у бою) свій щит, і не зможе довести, присуджується до сплати
120 динарів, що складає 3 соліди.
7. Якщо хто назве іншого доносчиком чи брехуном, і не
зможе довести, присуджується до сплати 600 динарів, що складає 15 солідів.
ХІІІ. Про викрадення вільних.
Якщо троє людей вкрадуть вільну дівчину, вони мусять сплатити по 30 солідів кожний..
Ті ж, хто більше трьох, мусять сплатити по 5 солідів кожний.
А ті, хто мав при собі стріли, платять утричі.
З викрадників стягується 2500 динарів, що складає 63 соліди…
XVIII. Про те, якщо хто перед королем звинуватить безневинну людину
1Якщо хто звинуватить перед королем безневинну людинупри відсутності