Найчастіше такіпублічні обіцянки були формою забезпечення виконання вжеіснуючих зобов'язань чи попередження можливих негативнихнаслідків. Наприклад, будинку сусіди загрожує обвал, щоможе заподіяти шкоду заявнику. Останній звертається допретора з проханням взяти в сусіди обіцянки відшкодуватишкоду, якщо вона настане.
Введення у володіння здійснюється за розпорядженнямпретора або для забезпечення схоронності певного майна,або для виконання певних дій. Введення могло здійснюватисянад цілим майном, на певну річ, наприклад, введення у володіння спадковим майном з метою забезпечення виконання заповідальних відказів.
Поновлення первісного стану (реституція). У деяких випадках правові наслідки, що виявилися вже після здійсненогоюридичного факту, невигідні або навіть шкідливі для однієї ізсторін правочину. Наприклад, неповнолітній, не маючи достатнього досвіду, уклав невигідний для себе договір купівлі-продажу будинку, що призвело до переплати в ціні (будинокбув недобудований, мав інші неприховані чи приховані недоліки). В такому разі необхідно виправити несправедливе становище. Претори створили для цього restitutio in integrum —повернення у первісний стан. Сторона, для якої настали негативні наслідки укладеного договору, звертається до претора з проханням визнати факт укладення договору, що спричинив негативні наслідки, недійсним. На підставі своєї владипретор визнає недійсність юридичного факту (укладення договору) і поновлює сторони в стані, в якому вони знаходили- ся до укладення договору (повертає покупцю виплачену ціну, а продавцю — продану річ). Це і є поновленням первісного стану.
Реституція застосовувалася у певних випадках: неповно-літність однієї із сторін (minor aetas), обман (dolus), помилка (error), погроза (metus), відсутність однієї Із сторін (absentia justa). Для застосування реституції вимагалися дві умови: наявність шкоди у потерпілого; строк застосування (не більше року після настання юридичного факту, що дав підставу для застосування реституції).
Література
Алексеев С. С. Право: азбука — теория — философия. Опьіт комплексного исследования. — М., 1999.
Агафий Миринейский. О царствовании Юстиниана. — М., 1996.
АннеЬс 9. История европейского права / Пер. со швед. — М., 1996.
Аснус В. Ф. Античная философия. — М., 1976.
Бартошек М. Римское право. — М., 1988.
Бек В. А. Рецепция римского права в Западной Европе: Дис. ... канд. юрид. наук. —Львов, 1950.
Берман Г. Дж. Западная традиция права: зпоха формирования / Пер з англ. — М., 1998.
Благоразумие мудрости // Соломон Мудрьей. Зклезиаст. Песнь песней. Притчи; 9пиктет. Бєсєдьі. — Симферополь, 1998.
Боголепов Н. П. Учебник истории римского права. — 2-е изд. — М, 1900.
Бокщанин А. Г. Источниковедение Древнего Рима. — М, 1981.
Буасье Г. Цицерон и его друзья. Очерки о римском обществе / Пер. с фр. — М., 1914.