Реферат

На тему:

“Держава і право України в період Визвольної війни ”

ЗАГАЛЬНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД

Посилення соціального, національного і релігійного гніту на україн-ських землях привело до початку народно-визвольної війни, яка об'єктив-но стала єдиною можливістю здобути свободу і незалежність, відстояти своє право на існування як народу, так і держави.

Повстання очолив колишній писар Війська Запорізького чигиринський сотник Богдан-Зіновій Хмельницький. Природжений дипломат, таланови-тий полководець він мав високий авторитет серед козаків. Хмельницький був добрим знавцем військової справи. Він розумівся на тактиці та стра-тегії, вмів своєчасно скористатися фортифікаційними засобами, знав, коли треба наступати, а коли слід перейти до оборони, був добре обізнаний з військовою тактикою поляків і татар. Роздуми переконали його в тому, шо без союзузтатарами, без їхньої військової підтримки, особливо кіннотою, яка у запорожців була дещо слабкою, він не доб'ється успіху. Правильний розрахунок Хмельницького щодо залучення татар на свій бік справив силь-чий вплив на успішний розвиток подій Визвольної війни, особливо в її Дебюті.

На початку 1648 р. Богдана Хмельницького було обрано гетьманом. На його бік перейшли реєстрові козаки, які стояли на Запоріжжі.

Ча час виступу із Запорізької Січі військо Хмельницького налічувало -1 тис. чоловік. Назустріч йому рухалося не менше чисельністю польське військо. В травні 1648 р. в битвах на Жовтих Водах і під Корсунем Хмель-ницький вщент розбив польсько-шляхетські збройні сили, якими коман-дував гетьман Потоцький.

Деякі історики звинувачують Хмельницького в тому, шо після перемо-ги під Корсунем він не скористався з ситуації і не став рухатись у Західну Україну для остаточного розгрому поляків, а, відійшовши до Чигирина, два місяці чогось очікував. Але справа в тому, що гетьману потрібен був час, щоб організувати своє військо, добити розрізнені шляхетські з'єднан-ня на визволеній території і вияснити, який міжнародний резонанс ви-кличуть перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем.

У липні 1648 р. козаки вирушили на захід. А вже у вересні під Пилявця-ми сталась грандіозна битва, де селянсько-козацька армія отримала блис-кучу перемогу.

Польський король Ян Казимир намагається приборкати козаків. 28 лип-ня 1649 р. він видає універсал, яким позбавляє Хмельницького гетьман-ства, оголошує його поза законом і визначає за його голову винагороду в 10 тис. злотих. Польські збройні сили вирушають в похід проти українських повстанців, але вже через декілька днів козаки і татари вдалим маневром оточили поляків під Зборовом. Зрозумівши, шо битва буде програна, Ян Казимир 5 серпня надіслав листа до українського гетьмана та кримського хана про перемир'я. Але останній вже домовився за спиною у Хмель-ницького з польським королем про вигідний для себе мир, і Хмельни-цький іде на переговори сам, по суті, випускаючи з рук повну перемогу над ворогом.

Зборівський договір. 7 серпня 1649 р. у Зборові відбулися українсько-польські переговори. Козацька старшина висунула 18 вимог, головними з яких були: 1) збереження всіх давніх козацьких вольностей, зокрема, "де б не знаходилися наші козаки і хоч би їх було лише три, два повинні судити одного"; 2) реєстр Запорізького Війська встановлювався у 40 тис. чол.; 3) євреям-державцям і орендарям заборонялось жити на козацькій тери-торії; 4) визнати козацьку територію, на якій би ніхто з іноземців не мав права і не наважувався брати податків; 5) Берестейська унія повинна бути скасована; 6) усі посади на козацькій території повинні бути надані особам не римської, а грецької віри; 7) усі сеймові ухвали, що урізають права і воль-ності Війська Запорозького, треба скасувати; 8) щоб духовенства римської віри в Києві не було.

8 серпня 1649 р. була обнародувана "Декларація його королівської ми-лості війську Запорізькому...", яка отримала назву Зборівський договір-Цим документом межа козацько-української території визначалась по лінії: Дністер — Ямпіль — Брацлав — Вінниця — Погребище — Паволоч ~ Корис-тишів — Горностайпіль — Димер — Дніпро — Остер — Чернігів — Ніжин — Ромни. До реєстру Війська Запорізького вписувалося 40 тис. чоловік, йому підтверджувалися всі попередні вольності. На козацькій території не мали права з'являтися коронні війська. Всі посади в Україні повинні були об-іймати особи православної віри. Питання про Берестейську унію виносить-ся на польський сейм. Київському митрополитові було надане місце в се- наті. Єзуїти не мали права проживати в українських містах. Повстанцям гарантувалася повна амністія. Складовою частиною угоди слід вважати видану наприкінці серпня королівську грамоту — привілей, яким підтвер-джувалися права та вольності козацтва.

Маємо підставу говорити про правове визнання української держав-ності на території трьох воєводств — Київського, Чернігівського і Брацлавського.

Нетривкість миру з Польщею змушувала Україну вдаватися до запобіж-них заходів, аби мати з боку інших держав військову допомогу на випадок нових сутичок з Польщею.

Весь 1650 р. пройшов під знаком активізації дипломатичних стосунків з Росією, Молдавією, Угорщиною, Кримом. Але воєн но-політичні обста-вини складалися для Хмельницького несприятливо. Постійний тиск на Україну чинять Литва, Туреччина, Молдавія. Хмельницький відмовляєть-ся від допомоги, яку пропонують турецький султан і молдавський госпо-дар Василь Лупул, і не випадково: згодом і султан, і Лупул підтвердили свою непослідовність щодо України.

У березні 1651 р. поляки напали на містечко Красне на Поділлі, де в бою загинув один з найкращих українських полководців — Нечай.

Хмельницький направляє основні сили свого війська проти поляків. Вирішальна битва сталась 28—30 червня 1651 р. біля Берестечка. Татари не могли розміститися на лівому фланзі, де була лісиста місцевість, і були зму-шені розгорнутися ближче до польського центру. Там